Головна
Логін:  
Пароль:
  Забув пароль
  Реєстрація
про сайт редколегія автори твори обговорення додати твір
Головна · Твори  
Молодіжні Новини
27.02.2007
Українські студенти перемогли в конкурсі профмайстерності в Білорусі
27.02.2007
Томенко: Сьогодні відбувається наступ на місцеве самоврядування
27.02.2007
Фестиваль "Волонтер - це від серця"
27.02.2007
Програма Фулбрайта в Україні оголошує відкритими нові конкурси
27.02.2007
В УГКЦ розпочався Рік молоді
27.02.2007
Семінар “Стратегії розвитку молодіжної волонтерської політики”
27.02.2007
Молодь поставить пам'ятник Воїнові-визволителеві у Волгограді
27.02.2007
Молодь вшанувала пам'ять розстріляних в Бабиному Яру
27.02.2007
„Молодь Владивостока” зустрінеться з почесними громадянами
27.02.2007
В Уфі пройшов вечір мусульманської молоді
Твори
карпати
тетяна грицан

Карпати
У краю цвітінь
Керманич
Долі
Долю
Шукає…
Щаслива
Доля,
Котра додому
Час вертає,
Їй сонце
До лиця.
Куди йде,
Не знає.
І я туди ж,
Хоч крила
Обірвались.
У пам’яті –
Сонця.
Я цвіт…
Шукаю
У тобі
Тебе.
Я сонце дня,
Я – буря
Серед бурі.
Світ.
Кохаю…
Благовісний день
І мить,
Коли
Живильними
Стежками
Тепло
Хилила
Весняна
Блакить.
І дивно сонце
Споглядало
До тебе
Свята,
Потребо,
Незаймана
Сторінко,
О дивна,
Дивна жінко!
Свій знедолений
Вік
У дикий танок
Заплітаєш.
Вся у златці.
Краплинами
Сиві Роки
Запікаєш,
Ідеш до їхніх ніг.
І гривнами
Брязкаєш
Об поділ.
Знаєш,
Ти – донька
Не рабині,
А гордої,
Могутньої
Країни.
Карпати –
Твої гори,
Поділля –
Твої доли.
Ти – донька
України.
А шлейфом Котиться
Земля.
І вітер
Дихає
Розбоєм:
Ти донька
Княжа –
Шляхти,
О ні , нащадок
Трансільванії –
Вогню
Немислимої
Долі,
Лягай на плахту
Болю…
А завтра?
Завтра
Знаками…
Поволі.
У пуп’янках
Майбутнього
Затаєним
Теплом
Під деревцем
В садку
Весни весло
Чекатиме
Нагоди,
Коли сині
Дороги
Ввійдуть
У русло
Доброї
Волі…
У пахощах
Весни,
Для тебе
Там долю
Свою
Небавом
Знайду,
Бо у боргу
Перед
Всевишнім,
Що уперед,
До тебе,
Іду,
Доле
Білої
Вишні.
В дорогу
З геніальними Людьми!
Та кожен
Власними грудьми
Свою стежину
Прокладає.
Аж ось на
Шихту часу
Свою увагу
Відвернула –
І вперше
Там себе знайшла,
Про себе
І свій час
Збагнула.
У тім зачаєнім
Путі –
Ми всі святі.
А далі – кожен
За своїми
Нитями.
Штовхається Рогами,
Брикається
Ногами…
Митями
Ритми.
Життя.
Ідеш?
Іду.
Пішла.
Я була
З усіма.
Здавалося,
Що друга мала.
Десь- колись.
Не злись.
Здавалося,
Що поруч
Чоловік.
Так, тільки –
Поруч.
Здавалося –
Десь доня
Думає про
Мене.
Так, але певне,
Десь.
Здавалося,
Сестра
Підкладе колись
Мені своє плече.
Так, тільки Підкладе.
Здавалося, весь
Світ довкола
Мене
Своєю долею Обвис.
Ні, не те –
Не це.
Один
Всевишній
Мене до скону
Розуміє,
А я –
Не та,
Не вмію…
Плаче доля
Білої
Вишні,
Сонцем
Витирає
Лице
Свята
І грішна.


Інші твори автора:
екзистенції
згоряти у слові
До Всесвіту на довголіття
зимова ікона
не зраджуй
генезис

© Copyright: тетяна грицан, 2006

РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
Увага!
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
Гарні твори
О смысле....
Максим Хоботов
Лукавое такое наше сердце
Daria Bonita
Cоветы диетолога
Григорий Подольский
Паразоля
Леся Кориця
Півсонети (II) - по Татчину
Василь Роман
Менестрель прощання
Анна Бащєва
Матриця підсвідомості
Маріанна БЕК
Любовь.
Сергій Васильєв
Про сніг на ганку
Зерг Зерг
місячна соната
Андрій Юркевич

про сайт | редколегія | автори | твори | обговорення | додати твір

Copyright 2005 © Всі права застережено