virsh.com.ua :: Твори

Що жадоба - це погано,
Знають всі і знають рано,
Але чи все так насправді?
Глянемо у вічі правді.
На галявині в діброві,
Вчила жити всіх в любові,
Мама-миша, наставляла,
Діткам так своїм казала:
Жадність, діти, і брехня -
Це погано, мишеня,
Ми - сім’я, є чим хвалитись,
Маємо тепер ділитись.
Кожне зібране зернятко,
Разом в купу, мишенятка.
Все по честі, будьте чемні,
Стануть дні наші приємні.
Хто мишей буде ганьбити,
Всім погано стане жити.
Тільки-но почули діти,
Ті слова, та, гей, радіти,
Почали кричати, гратись,
Доганяти та сміятись.
Аж геть, досить, каже мати,
Гайда всі допомагати.
Сонце вже за ліс сідає,
Чим вечеряти не має.
Тиша, спокій і покора,
Там за рогом є комора,
Тож побігли мишенятка,
Стиглі там лежать зернятка.
Але є одна біда -
Стережіться там кота.
Гострі кігті, хитрі очі,
Що горять посеред ночі.
Пам’ятайте, не жаднійте,
Більше одного не смійте,
Брати в лапку і бігом,
Доки фарт не звів з котом.
Вдома все це приготуєм,
Всіх смачненько нагодуєм.
Тож прогризли дірку тихо,
Мовчки нирк, ніхто не диха,
Та мерщій зерно збирать,
Тільки хвостики тремтять.
Та одне все ж мало сісти,
Так кортіло попоїсти,
Біс заплутав те малятко,
Тож зернятко до зернятка,
Цілу жменю переміг,
Що й піднятися не зміг.
На біду тут кіт хватився,
Не дарма ж він всім хвалився,
Що зберіг від гризуна,
Купу стиглого зерна.
Караул, нявчить, грабують,
Стійте, сірі, не жартую,
Вам так все це не мине,
Не розлючуйте мене.
Я вже на сметанній діжці,
Всіх піймаю на крадіжці.
Але доки кіт той зліз,
Миші в дірку та й у ліс.
Стала мати рахувати,
Не хватає мишеняти.
Боже, бідна, спохватилась,
Де ж маля те загубилось.
Треба знову прямувати,
Всім назад, щоб врятувати,
Неслухняне те мале,
Бо той кіт замислив зле.
Визволяти бігла сина,
Аж тут ось яка картина.
Той малий у дірку плиг,
Ну а вилізти не зміг.
Верещить, аж в’януть вуха,
Та просунуть не зміг брюхо.
Як потрапив у комору,
Мабуть жадність взяла гору.
А котяра майже ззаду,
Як йому стать на заваду?
Кігті вже свої гострить,
Лихо трапиться за мить.
Ви утрьох туди мотайте,
Та кота відволікайте,
Каже мати, ви - до даху,
Ну а ми тягти невдаху.
Всі гуртом, бо ціль свята,
Переможемо кота.
Сіра в бій пішла навала,
Так як мати спланувала.
Очі у кота розбіглись,
Коли всі ті миші збіглись,
Хто позаду, хто згори,
Спробуй всіх перелови.
Обдурили, як змогли,
Інші товстуна тягли.
Як та корка з пляшки баха,
З дірки вилетів невдаха.
Все гаразд, в омані кіт,
Діло зроблено, привіт.
Усі цілі та здорові,
Обійшлось цей раз без крові.
Добрий в казці цій кінець,
Та хіба той молодець,
Хто жадобі волю дав
І загрозою всім став?
Треба, діти, пам’ятати,
Що говорить ваша мати!

РЕЦЕНЗІЇ