virsh.com.ua :: Твори

Голодна ніч наодинці з таємницями Андруховича

Темно, голодно, самотньо –
та ще й клята алергія!

Одним словом –
класичний „букет” молодого письменника.

Це звісно на одній стороні вагів.

На іншій саме цього вечора
лежала „Таємниця” Андруховича.

Що ж – це книга для мене
саме і була таємницею.

Вона вийшла тоді,
коли я тільки входив
у розуміння суч.укр.літу.

Але читаю її зараз,
вже після того, як прочитав
достатньо для того,
щоб мати якусь, більш
менш свою думку
стосовно того ж суч.укр.літу.

Саме „Таємницю” я читав після того,
як легкою ходою пройшовся
по іншим книжкам Андруховича.

Чому легкою ходою?

Бо всі його романи, окрім „Перверзії”
(але то загалом інша історія,
для іншого світу напевно)
далися легко, рівно як і
„Пісні для Мертвого півня”,
котрі справили незабутнє враження,
і саме під їх впливом я почав писати
верлібри.

Зараз згадаю, не зовсім по темі,
та все ж…

Мене нещодавно розсмішив епізод в
книгарні, де на полиці стояв роман
„Дванадцять Обручів”, але
в перекладі на російську,
і в інформації про автора одна з книг
була саме „Пєсні для Мьортвого Пєтуха”
це мене просто вбило!

Я думаю мій сміх ще довго блукав
між тих мільйонів сторінок
і тисяч палітурок.

Але взагалі то я не про це.

Я про голод…

Він насувався нестерпними
спазмами шлунку.

Я якось продрався через прошарки ночі
на кухню, де знайшов хліб і йогурт –
саме це і надавало впевненості в житті
на найближчі кілька годин, а значить
на те, що я все ж прочитаю про всі таємниці
створення „Бу-Ба-Бу”.

Взагалі мене завжди дивувало відшукання
себе в літературному плані –
тобто в поетичному і прозовому,
чи то просто в письменницькому.

Іноді знаходиш себе у зовсім незвичних
місцях і речах –
у старих будівлях,
у зеленій траві,
у важкій хворобі,
у пориві вітру,
у нервовій агонії,
у подиху міста,
у сірих фотографіях,
і звісно ж
серед сторінок книг…

На сьогодні це була саме „Таємниця”,
думаю автор вам вже відомий.

Взагалі поезія – це такий собі набір полиць
у дивній і цілком невичерпній шафі.

Поети постійно беруть щось з цих поличок.

Звісно ж перед носом завжди поличка
на котрій теми кохання.
Як прикро, що багато хто обмежується
лише нею.

Бо стільки нового в цій шафі можна знайти
для себе – навіть нового себе!

Лишень треба нахилитися – пошукати,
поперебирати серед старих і нових
стилів і тематик, поексперементувати,
і знайти щось нове, щоб згодом зробити
з цього щось своє – неповторне –
і врешті решт самому стати бодай
маленькою полицею в цій шафі.

27.07.08
* Тепер видане під справжнім ім"ям

РЕЦЕНЗІЇ