virsh.com.ua :: Твори

Я від тебе піду.
Я скажу наостанок: “Бувай!”.
Я від тебе піду,
Та спокою уже не шукай.
Я від тебе піду,
Бо випите серце до дна.
Я від тебе піду,
Ти навіки лишишся одна.
Ти покличеш мене,
А у відповідь жодного звуку.
Хай година мине,
Не почуєш ти навіть і стуку.
І закриєш ти очі,
І станеш молити у тиші
Нехай серед ночі,
Щоб я тебе не полишив.
І не знаючи шляху,
Ти кинешся в горісну путь.
Лиш окрилена жахом,
В надії мене повернуть.
Вечір настане
І пітьмою усе огорне.
Холодно стане,
Друг до серця тебе пригорне.
Ти згадаєш
І відштовхнеш його у пітьму.
Я незримо
І палко тебе обійму.
Ти згадаєш,
Забудеш красиве й нове.
Ти згадаєш,
І спокій ця згадка зірве.
Лиш пм’ять
Свій слід залишить в тобі.
Лиш пам’ять,
Розпука ж знесилить в журбі.
Ти руки простягнеш
І повітря обіймеш нічне.
Ти руки простягнеш...
Ти навіки позбулась мене.
Прийде весна,
Оновить і збудить весь світ.
Прийде весна,
А серце холодне, мов лід.
Запах п’янкий
Твої розбурхає сни.
Розлуки напій
Отруїть пристрасть весни.
Білий вінок
На долівку впаде з твоїх рук.
Білий вінок
Примножить череду мук.
Я пішов.
Я зник, мов роса на траві.
Я пішов.
Не згадаю про сльози твої.
Я пішов,
А ти мучся далі сама.
Я пішов,
Ти дрижиш, як ічна трава.
Це закляття
Не побороти твоїм богам.
Це закляття.
І збутися цим словам.

Я від тебе піду.
Я скажу наостанок: “Бувай!”.
Я від тебе піду,
Та спокою уже не шукай.
Я від тебе піду,
Без крику, мовчки одна.
Я від тебе піду,
Бо випите серце до дна.
Ти покличеш мене,
А у відповідь жодного звуку.
Пустота поглине
І тобі не пробачить наругу.
І закриєш ти очі,
І станеш молити у тиші
І тоді серед ночі,
У сні я тебе не полишу.
І не знаючи шляху,
Ти кинешся в горісну путь.
У полоні жаху,
І в надії мене повернуть.
Осінь настане
І друзі зберуться твої.
Ти благать перестанеш,
Про кохання скажуть тобі.
Ти згадаєш
Саме зараз, крізь ночі пітьму.
Ти згадаєш
І я незримо тебе обійму.
Ти згадаєш,
Що досі лишився один.
Ти згадаєш,
Що нема суттєвих причин.
Лиш пам’ять,
Мов Цербер, у твоїх дверей.
Лиш пам’ять,
Розпука рветься з грудей.
Ти вийдеш на ґанок
І обіймеш повітря нічне.
Усвідомиш під ранок
Що навіки позбувся мене.
Прийде весна,
Оновить і збудить твій світ.
Прийде весна,
А серце у тебе, мов лід.
Запах хмільний
Твої розбурхає сни.
Та розлуки напій
Отруїь пристрасть весни.
Біль одійде.
Радість і спокій за ним.
Біль одійде,
Бо для мене ти став ніким.
Я зникла.
Пішла, мов в землю вода.
Я зникла.
У цьому кара свята.
Я зникла.
У розпачі б’єшся ти.
Я зникла.
Тобі немає куди піти.
Це закляття.
Ти знаєш, що я права.
Це закляття.
І збудуться ці слова.

Липень 2004
Київ

Інші твори автора:

Я построю дом из огня...

Коснувшися утром нежным...

Я впевнений: почати все спочатку...

Знов відлуння боїв...