Головна
Логін:  
Пароль:
  Забув пароль
  Реєстрація
про сайт редколегія автори твори обговорення додати твір
Головна · Твори  
Молодіжні Новини
25.05.2009
Андрій Шкодин: «Потрібно активізувати молодь!»
25.05.2009
"Молодь в дії: як можна налагодити зв’язки з молодіжками Європи"
25.05.2009
ДемАльянс взяв участь у Міжнародному Форумі «Молодь ХХІ Століття»
25.05.2009
Китайська дівчинка в два роки знає дві тисячі ієрогліфів
25.05.2009
ООН і США направлять зусилля на ліквідація неписьменності в Афганістані
25.05.2009
Конкурс "Молодий європеєць року"
25.05.2009
«Чиста серцем» молодь очищала Національний ботанічний сад
25.05.2009
Головне управління у справах сім’ї та молоді навчить заробляти на кризі
25.05.2009
Набір на участь у семінарах Міжнародної Студентської Школи Прав Людини
25.05.2009
Оголошено конкурс на розробку логотипу Молодіжної ради при Львівській ОДА
Твори
Парад перемоги
Максим Волохань

Парад перемоги

Не по травневому холодний день. Хмари оточили місто зі всіх боків. Але на площі, біля вічного вогню, вирує життя. Тут, здається, зібралося все місто! І військові, і чиновники, і студенти, ну і звісно ветерани! Сьогодні ж День Перемоги! Вже почули вітання від чиновників, вже вшанували пам’ять по загиблих і зараз почався урочистий парад у напрямку вічного вогню, який вмикають звісно тільки в цей день. Жінки і чоловіки, діти і підлітки, бабусі й дідусі йдуть до пам”ятника загиблим солдатам, і кладуть біля нього квіти. Парад рухається повільно, бо швидко йти більшість не в змозі. Наколо червноні прапори і пртрети Леніна.

В загальному натовпі всі дуже схожі. Ось дідусь, на вигляд йому десь вісімдесят, одягнений в стару форму з купою орденів. Ось бабуся, вона погано бачить, тому її супроводжує якийсь молодий чоловік, напевно онук. Ось теж вояк, він йде зовсім повільно, хоч і впевнено. Виглядає підтягнуто, не дивлячись на свої роки. Одягнений в костюм, на якому досить сильно виділяється хоч і маленький, але дуже яскравий на фоні всього червоного, жовто-блакитний прапор. Але він з невідомих причин тримає праву руку на грудях під піджаком, можливо щось з серцем? Парад по тихеньку просувається вперед.

Але зненацька щось трапляється. Того діда, що йшов тримаючи руку на серці, хтось схопив за цю руку і силоміць витяг її з під поли піджаку. І тут почалося щось страше! Хаос! В руці оказався червоно-чорний прапор, який він притискав до серця. Хтось поруч закричав “Бендеровєц! Хфашист!” і приклався по голові чоловіка паличкою, на яку тільки що спирався. Вояка впав. Але кількість бажаючих побити його різко збільшелось! Всі, хто був поруч прожогом кинулись до нього.

Всі, які тільки що майже не могли пересуватися, погано бачили і плакалали за загиблими товаришами - стали схожими на диких тварин, які розштовхуючи одна одну рвуться до здобичи. Старий хромий дід, відштовхуючи на землю бідолашну бабусю, напевно свою ж дружину, з котрою одружений не менше п’ятидесяти років, кидається бігом до впавшого бандарівця і починає мутузити його ногами. До нього долучається й сама бабуся, яка піднялася з землі, вихопила у когось костиль, і теж з розмаху намагається вдарити, але набагато більше шкоди наносить навколишнім, які теж намагаються пробратися, щоб і собі трохи “повеселитися”. Хтось кинув на землю червоний прапор з серпом і молотом, який впав в багнюку і змішався з навколишнім брудом. Десь поруч лежав і портрет Леніна, що явно став не потрібен для того, щоб мутузити бідолашного вояку. По портрету вже пробігло людей двадцять, а що їм? Зараз точно не до мертвих вождів. Тут же бандерівець! Однознеачно треба допомогти оскаенілій товпі його бити, а то може замало йому буде! Через пів хвилини вже майже вся площя товпилася, намагаючись пробратися до лежачого. Вони штовхали один одного, кричали прокльони! Хтось закричав “За Сталіна!” але реації не було. Бійка була цікавіша.

Міліція, що стала навколо, боячись підходити до цього кодла білш ніж на три метри, явно не знала, що робити. Вояки, які повинні були були вшановувати пам”ять загиблих трьома залпами з автоматів, теж стояли і з шокуючим поглядом і дивилися на це хаточне безумство! Ніхто і не помітив в хаосі молодого хлопця, якому було років двадцять на вигляд. Одягнений в вишиванку. Він так швидко вихопив автомат у військового, що ніхто й не встиг зреагувати. Почулася черга пострілів… а після неї мертва тиша. Тваринні інстинкти уступили місце інстинктам виживання. Всі оговталися секунд через п’ятнадцять. Молода людина з автоматом стояла біля побитого бандерівця. Всі інші стояли навколо обдивляючись, чи є поранені, та їх не було. Юнак стріляв в повітря. Вояк, якого мутузили оскаженілі люди, лежав в середині і не рухався. Обличчя було все в крові, ніс зламаний, одяг порваний і закривавлений. Чи живий він, чи мертвий, не знав ніхто. В руці була невелика частинка того червоно-чорного прапора, бо іншу частину відірвали. Юнак, який стояв прямо біля нього був налаштований рішуче! Напруга почала підійматися, і хлопець мовив:

- Що ж ви робите, хіба ви люди? Чи ви оправдовуєте себе великою ідеєю? Вас сотні, а він один! Він прийшов вшанувати пам’ять загиблих, як і ви! Він не побоявся, бо він вільна людина у вільній країні, за яку він боровся! Боровся, бо вірив в Україну! Він жив заради країни і був готовий померти за неї! А ви думаєте що можете чинити суд над ним? „Хфашист”? Та чим ви зараз кращі! Може ви й були у різних таборах, та і ви і він боролися за незалежність країни! Я не можу сказати, що УПА це робило безгріховно, але й ви на безгрішних теж на претендуєте! Ви воювали за Радянську владу, яка в 32-33 вбила 10 мільйонів Українців! Чим ви краще? Ви, як роботи, рефлекторно готові пошматати людей! Ви вірите в ідеали, які були фальшивими і давно загинули! І тепер – якщо відкинути це все, то залишається суть – ми всі живі люди. І зараз ви вирішуєте долю людини, яка нічим не гірша від вас! Хіба він прийшов і став кричати або принижувати вас, хіба почав щось пропагандувати, хіба комусь запропонував перейти на свій бік чи почав провокувати вас? Ні! А ви, пропагандуючи померлі ідеали, ставите себе вищими за нього?! Ви всі такі безгріховні, що готові взяти на себе відповідальність за смерть цього бандерівця? Так от, як було сказано дуже давно: „Хай в нього кине першим камінь той, хто не має гріхів!”

По мірі того, як юнак говорив з натовпу почали вилітати гласи: „Бендеровєц!”, „Убіть вас!”, „Фашисти” і тому подібне, але під кінець промови вже було тихо. Жодна людини не говорила! Тиша! Хлопець повільно підняв автомат, і поставивши його на запобіжник, кинув солдату в якого і взяв зброю.
І тут час зупинився. Бо куди ж він може йти, коли тут, на площі, в душі кожної людини повстали страшні питання. Зіштовхнулася ідеологія і людськість. І хто переможе в цій боротьбі?! А юнак все стояв біля закривавленого вояка. Чого він чекав? Що натовп зімкнеться і розірве його на шмати? Що його заарештують або розстріляють на місці? Не знаємо. Але сталося дивне. Коли час вирішив все ж продовжити шлях у нескінченність, бо на відміну від всіх інших знав відповідь, хто переміг у внутрішньому протистоянні, то на площі все ж зрушилася мертва тиша.

Бабуся, що стояла недалеко від лежачого вояка, підійшла до нього і подивилася наскільки серйозні у нього травми голови. Подивившись, взяла шмат червоної матерії, який висів у неї на плечах. Частину його хтось відірвав, тому платок був замалий для того, щоб перев’язати голову. Але бабуся взяла з руки скривавленого бандерівця шматок червоно-чорного прапору, який не відібрали у нього, і зав’язала цей шматок зі своїм. Потім перев’язала голову побитому. Тут з натовпу вийшов той самий дід, що вдарив вояка палицею, і, знявши з себе сріблясто-померанчову стрічку перемоги, і вклав її раненому в руку.

З натовпу хтось раптом крикнув: „Лікаря!” . Лікарі з'явилися швидко, бо стояли весь час поруч, як і повинно бути на таких парадах. Головний нахилився до бандерівця, і нащупав на закривавленій руці артерію. „Живий!” – сказав він і почав піднімати вояка на ноги. Йому допоміг дід, що стояв поруч. Коли піднімали, герой прийшов в свідомість. Люди розійшлися, відкриваючи шлях до машини швидкої.

Вже біля самої машини, коли побитого саджали в неї, хтось з натовпу крикнув: „Слава Україні!”. Бандерівець через силу озирнувся, на його скривавленім обличчі з’явилась посмішка, оголились зуби, на яких теж закипіла кров, і він мовив сухим, тихим, але переможним голосом: „Героям слава!”
Інші твори автора:
<эйдузатобою>
Останній месія
Невідомому поету
Всі поети пишуть про…
Дим і небо
Портрет Гагаріна
Не наступайте на любов (пам’яті Юрія Покальчука)
- Останній танець –
Він все роздивлявся картини Айвазовського...
Поети, не кидайте віршів собі під ноги…
< ховатинетреба >
< простодихати >
Есей пам’яті Т.Г Шевченко
Капітан шхуни „Капітал”
Mail for God
<эщозалишається>
Сумна історія Маріко Фавіна
Welcome to the UA
Карамельне небо Буенос-Айреса
Записки Ван Гога…
smutok
Ти все грав на гітарі повстанських пісень...
Вічно кохати
stages to love
LAST GLANCE
Допиваючи ніч
Перший сніг
Спільне серце на двох
Маяковський би пакав… „Маніфест”
Аксіома про сон
for century
За плинністю хвилин...
impressionnisme
<эстараполичка>
Лиш справжні сльози...
GOOD NIGHT
search of me soul
Просто залиши…
лічильники сонця
smoke in my head
<экавинестало>
a girl witch waits for a miracle
е~х~о
<элітазамало>
Вдих… видих… осінь
Поводир
amour ? sens unique
Монета
cold~warm
<эзамоїмвікном>
-+- Полюси -+-
Мій кетувім
- Жовта хустинка -
<эобличчянасонці>
anatome of heart
Мемуари страчених кохань
Ми зустрілись поглядами невідомими...
Наша вічність
З тобою так смачно ковтати м’ятні жуйки...
Життя кольору митних пагонів...
Погляд у наступне життя
Бульвар Куретів
Сповідь маніяка
BARSEA (Море Барсія)
Ненароджені діти пробірок
Шіша, чи якось так
Історія „Кривавого банкету”
Паніхіда по [високій] моді
Дзеркало небес
Одинокий бриз
Іноді буває замало ночі...
Маяковський би плакав… „Споживай українське!”
Байка про спортивні баталії
Конвой під „Алими парусами”
Етюди несподіваного весілля
Легенда про танки
Р А Р И Т Е Т
Р А Д І А Ц І Я
О Р І Г А М І
MAYAKOVSKIY “VPERED”
MAYAKOVSKIY “GADI”
MAYAKOVSKIY “PASPORT”
MOUNTАINS COMPANY
THREE KURVAS
10 EPYTETS ABOUT MOSKAL’
Голодна ніч наодинці з таємницями Андруховича
60 UAH WITH FLAYER
WHY&HOW&WHEN
VIEW POINT
PRIMITIV SCENARIO
PLAN “A”
EVERY MY WORD
AFTER US
TIME FOR LIFE
MASK
LAST SHOT
DESTROY (РУЙНАЦІЇ)
DESTRUCTIONS (РУЇНИ)
BLOOD ON SNOW
25 кадр – щастя!
Три години до...
Біси. Спогади одержимого.
Наш корабель
Ні... Такі рани в віках не загояться...
Маленька смерть
Згасають іскри в очах патріота...
Рідна мова (переклад з білоруської)
Метелик
Про любов (переклад з білоруської)
Я занадто близько, щоб говорити...
Віконце для сонця
Ти і я (переклад з білоруської)
Останній дзвоник
Великі Українці?!
Стяг кохання
... З неба
Жовто-Блакитне Серце
Зі світу мрій
Нескорений (конкурсна версія)
Я - українець!
Сон
33 секунди
Останній раз горить Помпея навесні...
Я не твій!
Я заблукав у тернах снів...
Голодомор. Історія моєї родини. (II редакція)
Треба мовчати...???
Чорні дні
В Карпатах тільки вуйки 2
В Карпатах тільки вуйки
А я піду, взберусь на гору...
В краю смерек
Знайомій незнайомці
Солов’ї
Погляд
Без тебе...
Любов – це кохання!
Дві стежинки
Остання сльоза
Я – Патріот!
De’Lamur

© Copyright: Максим Волохань, 2008

РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію

Сподобалося.

pospishaiko - 2009/05/03 18:33 »

ЗАУВАЖЕННЯ:  (Додати)

Не так вже й просто забути постріли в спину. Такі випадки не мають строку давності, не знаю як юридично, а у пам"яті людський напевно. І навряд чи той фронтовик, товариші якого загинули вже в тилу армії, віддав би Георгієвську стрічку (хоча вона жовтогаряче-чорна, а не сріблясто-померанчева) герою оповідки.
Та й зараз в Раді чимало вихідців із ЗУ, яких шановний автор воліє не помічати, вважаючи всіх депутатів москалями і жидами.

Сергый Чернишов - 2008/09/26 23:57 »

ЗАУВАЖЕННЯ:  (Додати)
 

Правда то в кожного своя, але людині властиво помилятися. А за помилки як відомо доводиться платити. Ось ціна помилки для громадян радянського союзу:
Людские потери СССР и Германии во второй мировой войне:
СССР с 22 июня 1941 г по 9мая 1945 - 43.448.000 человек
Германия с 1 сентября 1939 г по 9мая 1945 - 5.950.000 человек.
общее число мобилизованных выставленное Германией и ее союзниками против СССР - 14 млн. человек
общее число мобилизованных советских солдат - 42,9 млн

Мені здається вважати перемогою ось такий «рахунок» - це ПОМИЛКА. И інші «перемоги» і досягнення радянських часів були оплачені в такий самий спосіб. Тепер ті хто ті, хто проти вступу до НАТО, і хто так любить ЛЮДОЖЕРСЬКУ радянську владу і її «правопрєємніцу» з радянським гімном - сучасну російську, мабуть збираються й далі так воювати і перемагати? А? Товариш Чернишов?

pospishaiko - 2009/05/03 18:58

Ні, просто в творчості використувую в більшості бурлеск і геперболізацію. Я не можу сказати, що настільки радикально ввжажаю, що всі доєдиного в ВР москалі... але нажаль більшість - переважна більшість. Та і те, що є вихідці з ЗУ не каже про те, що вони щось роблять для україни. Тому в принципі не вважаю, що висловлюю думку неправильно. А стосовно стрічки і пострілів в спину... думаю сперечатися на цю тему не будемо, все ж у нас трохи різні погляди. У кожного своя правда. Тому безсенсовно вести суперечки.
Дякую за рецензію.
З повагою, Волохань Максим

МаксимВолохань - 2008/09/27 12:58

Увага!
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
Гарні твори
Уговор
Гала Михайлова
Коромисло наших розмов
Маріанна БЕК
Ще день без тебе...
Тарас Міклашевський
Ю.А.
Василь Роман
12.03.1995
Малий Сергій
Весна – найкраща пора року
Богдан Семіняченко
Судьба.
Розбите Серце
А я стелюсь пред ней, как половик
Юрий Лопатеев
Ми всі хворі джазом - це беззаперечна осіння істина...(я кохаю JAZZ № 3)
Мария Белова
Ты опоздала опять...
Андрій Мазур

про сайт | редколегія | автори | твори | обговорення | додати твір

Copyright 2005 © Всі права застережено