virsh.com.ua :: Твори

Тарас Бульба

Монологи дієвих осіб
по мотивах твору М. Гоголя.
(Із циклу «Поетичні варіації та фантазії»)

1.Польська панянка

У Києві

Буйним волосом шовковим
застив ти мені весь світ.
Не ховайсь за красним словом.
Чесний, друже, дай одвіт –

жар душі твоє кохання
чи палаючий вогонь,
гаю літнього зітхання
чи полон хватких долонь?

У ваганні – дні і ночі –
терези моїх бажань:
ясно – править честь дівоча,
темно – вирій милувань.

Поклянись, що, як дружину,
католичку ладен ти
без сумлінь в свою родину –
раптом зважуся! – ввести.

У Дубнянському замку

Доля зла мене ізводить
з дня у день, із року в рік...
Чом один лишень і годить
сподівання чоловік?

Чом один із гурту інших
в снах приходить чарівних?
Чом для мене він найліпший,
серцем бажаний жених?

Чом не лицар, не вельможа,
а чужинець з хлопських верств?
Незбагненна воля Божа...
Невідхильний долі перст...

2.Андрій

У батьківському маєтку

Пагорби бузкові
київського літа.
Зоряні казкові
куполи ночей...
Згадуєш той час ти,
кралю гордовита?
Знову мрію впасти
в синь твоїх очей.

Ми не рівня, люба,
знаю, що не жити
нам з тобою в шлюбі,
ввік не бути вдвох.
Нашого кохання
невмирущі квіти
для людей потайні,
і суддя нам – Бог.

Ти – вельможна панна,
я простого роду.
Кров моя багряна,
а не голуба.
В?но в тебе знане –
благородство й врода.
А для мене стане
здобуттям журба.

Признання

Як віддання мого заставу,
візьми козацьку честь і славу,
маєток, кінські табуни,
пшениці стиглої лани.

Відсік я кревну пуповину –
візьми родину, батьківщину.
Нема в минуле вороття –
візьми саме моє життя.

Царівно, пригорщу кохання
кинь долу, наче подаяння.
Привіту щирого бодай
мідяк прочанину подай.

3.Остап

Перед боєм

Де ж та, слава запорізька?
Де жадана вдача?
Начеб поряд, начеб близько! –
хутко військо скаче.

І здається, шаблю – в руку!
ляха бий!.. і буде...
То ж чого тоді розпука
так стискає груди?

То ж чого так серце крає
туга уразлива?
То ж чого, немов вмирає,
юність уродлива?..

У полоні

Батьківський дім далеченько.
Гнітить ганьба полоненька.
Ворони линуть низенько.
Верби, мов сурми, гудуть.

Сочиться кров молоденька.
Гине життя козаченька.
Хай, Українонько, ненько,
Бог освятить твою путь.

Помсти заграва засяє.
Праведна сила здолає
ворога лютого зграї.
Знітить нахабного вщент.

Слава повік не вмирає.
Маками кров проростає.
Сонця проміння заграє
в наших світлицях іще.

4.Мати

Осторога синам

Скоріше, пташатка, летіть якомога
від батька свого, як від яструба злого.
Бо очі йому затуманює лють,
бо хижі думки його в пекло женуть.

Бо з юні немає на нього управи,
бо він не уникне огидної слави,
бо хочу спасти від загибелі вас,
бо сумніви точать – чи в глузді Тарас?

Тужба

Вельми боляче мені, вельми гидко.
Навіть плакати уже я не можу.
Мов барвіночки, були мої дітки.
Поверни ж мені дітей, лютий Боже!

Доля – заздрісна змія, жало має.
То ж навіщо відтепер в світі жити?
Не для мене вже зоря розквітає.
Не для мене у полях зріє жито.

Ні могильного хреста, ні каплички...
Хоч би й мертвих – гулуб’ят обійняти...
Чом здавен в чоловіків – дика звичка:
один одного усяк убивати?..

5.Тарас

Путь у Січ

Не журіться, хлопці, киньте марний сум.
Не вагайтесь дурно. Годі зайвих дум.
Козаку спідниця не указ, авжеж?!
Козаку світлиця – степ без краю й меж.

Конику не треба тракту й колії.
Конику, мов ковдра, широчінь землі.
Коники поскачуть, куряву зметнуть.
Хай, тебе, козаче, не обтяжить путь.

Юнаку не варто жалкувать зусиль:
вибороти славу – благородна ціль.
На гвіздку ржавіє шабля козака,
у бою ж міцніє молода рука.

Коники, немовби в морі кораблі,
в далину полинуть ген по ковилі.
Хай тобі, козаче, з?всіди щастить.
Хай тобі удача сердце веселить.

Каяття*

Чи не маніжив я війну,
як удовець нову жону?

Чи не позбувся я синів
заради хтивих з нею днів?

Чи з?для не її забав
людей пів-Польщі порубав?

Якщо війна мені жона,
то хто я, як не сатана?

На подив лютим ворогам
себе я проклинаю сам.

Бо ж, мов би той зогнилий хмиз,
не вартий споминів і сліз.

2002
_______________________________________________
* цей монолог – як, до речі, й монологи Матері – не має ніякого підґрунтя у творі Гоголя і є цільово зфантазованим мною у противагу основній тезі письменника, а саме тій, що війна найорганічніший спосіб існування українського козацтва; “Каяття” – моя особиста спроба руйнування цієї ганебної думки, яка завдяки надзвічайній художній майстерності Гоголя може здаватися патріотично-романтичною, привабливою сучасному читачеві (авт.)

Інші твори автора:

Сердце Каина

Великий Лицедей

Генезис Украины

Безсрібник

Коники демократії

Обмова

Гедонистка

Новорічний костюм

К Музе

Тваринний світ

Лолита