|
|
|
06.03.2013
Австралія побила п'ятирічний рекорд за темпами зростання економіки |
|
06.03.2013
Блакитна мрія. Видобуток сланцевого газу не знищить українську екологію |
|
06.03.2013
Смерть Чавеса: нафта дорожчає, рейтинг Венесуели - стабільний |
|
06.03.2013
Саркозі заявив, що його можуть змусити повернутися у "смертельно нудну" пол |
|
06.03.2013
Женева-2013: Rolls-Royce представив найшвидший автомобіль марки за всю істо |
|
06.03.2013
Війна за повноваження: Мінекономрозвитку хоче відібрати у МЗС торгові місії |
|
06.03.2013
Путін співчуває народу Венесуели через смерть "близького друга Росії" |
|
06.03.2013
Патріарх Кирило відмовиться святкувати 1025-річчя Хрещення Русі за участюат |
|
06.03.2013
Держдеп США стурбований справою Власенка, вимагаючи поважати результати виб |
|
06.03.2013
Уго Чавес. Біографічна довідка |
|
|
|
|
|
|
Самоспалений
Ігор Калиниченко
|
|
I
В сонячний день на могилі Шевченка
Люди зібрались згадати колишнє.
Всюди весна прокидалась тихенько,
Ніжно зітхали тополі і вишні.
Натовп зібрався на площі великий,
Очі п'янять небеса березневі.
Тільки не можу ніяк зрозуміти:
Чом не приносять квітки Кобзареві?
Бачу- ганчір'я усюди червоне,
Люто міліція рище проклята.
В клекоті сліз, в океані агоній
Кров'ю залиті роки п'ятдесяті.
Люди мовчать. Почорніли обличчя...
А комуняки, скажені шакали,
Гнівно плюють у Шевченкові вічі,
Гидко наповнюють пивом бокали.
Раптом якийся дідочок маленький
З жовтим бачком на майдан вибігає.
"Пані й панове, вкраїнці рідненькі!"-
Він до людей зі сльозами гукає.
Затріпотіли серця соколині,
Як полилась українськая мова.
Таки знайшовся один на Вкраїну,
Котрий очистив зерно від полови!
Люди завмерли. І каже дідочок:
"Друзі! Нам треба боротись за волю!
Гине в ярмі наш зелений садочок,
Рве нас у клоччя радянська сваволя!
Ми- українці, це наша Вітчизна,
Зкиньте із себе прокляті кайдани!
Голови й руки викручуйте грізно
Тим, хто приспав нашу волю жадану!
Нумо, вставайте на бій за свободу,
Гнівно запалюйте в серці багаття!
Мстіть за безчестя і знищену вроду,
А якщо ні, то загинемо, браття!"
Люди заслухались, плакали люди,
Був, як Шевченко, дідок цей сміливий.
Швидко з очей осипалась полуда,
Вгледіли всі ту дорогу щасливу.
II
Раптом міліція суне на площу,
Скалять зубами чорти-людолови.
"Слишалі тут ми слова нехороші"-
Люто горланить начальник тигровий.
Вгледівши діда, зі злостю питає:
"Что же ти голови мутішь людскіє?
Как в тєбя наглості, сволочь, хватає
Гнать на союз і отчизну-Росію?
Ми щас тєбя ізобйом целой ротой,
Будєшь хлєбаті кровяниє сльози,
А послє питок тєбя, ідіота,
Ми отошльом у сібірські морози."
Каже дідок йому: "Чуєш, собако,
Вам вже не довго у нас панувати.
Встануть на ноги усі небораки,
З мертвих воскресне Вітчизна розп'ята!"
"Заарештуйте!"- горланить начальник,
"Кинем в тюрму цього рецидівіста.
Хлопці! Набийте добряче хлєбальнік,
Гідними будьте звання комуніста!"
Тільки не встигли міліції леви
В лапи схопити борця за Вкраїну.
Дід відкрутив свій бачок металевий
Й вилив на себе три літра бензину.
Він закричав: "Україна, прокинься!
Люди! Ви Сталіну дайте по пиці!
Сонце свободи, засяй, засвітися,
Клята Москва- це не наша столиця!
Хай моя смерть нагадає всім людям
Хто їхній кат і чиї вони діти.
Нумо єднатись! Ми гадів засудим,
Буде земля в щасті й злагоді жити."
Рвалися марно крізь натовп народу
До патріота скажені шакали.
Марно кричали- "Наб'єм тобі морду!"
Блиснув сірник- і дідочка не стало.
Він спалахнув осяйним смолоскипом
І до Шевченка простяг свої руки.
Він освітив вогняним жовтим сніпом
Праведний шлях для дітей і онуків.
Ставши героєм своєї Вітчизни,
Цей патріот не погасне ніколи,
Й буде горіти, щоб спис комунізму
Нас не позбавив ні щастя, ні волі.
Хто він? Повстанець, петлюрівський воїн,
Чи бідний син закарпатської жінки?
Скільки в житті зустрічав клятих воєн,
Пас у панів на отавах маржинку?
Це не важливо. Повинно горіти
В кожному серці гаряче багаття.
Треба здійснить Кобзаря заповіти,
А якщо ні- то загинемо, браття!
Ми- українці, ми вільнії люди,
Знаю, ще прийде весела година.
Зла і насильства вже більше не буде,
Щастям розквітне дзвінка Україна! |
Інші твори автора: |
Станція Мирова |
Яблуко на снігу |
Польові путівці |
В клекоті вишневого світання |
Пам'яті Івана Доценка |
Люблю я свою земленьку |
Прадідова калина |
Не забути ті місячні ночі |
Повертаючись із вирію, лелеки |
Забудь її |
Грозою день зруйнований дощенту |
Понад дорогою крушина |
Спинилось небо в хащах бур'яну |
Розмовляють із вітром тополь сагайдаки |
Прокинулось Любицьке - мила земля |
Червона троянда в твоєму волоссі |
Діамантами небо заквітчане |
Подаруй мені весну, кохана |
Ти знов прийшла в мої барвисті сни |
Тече життя - ігристе божевілля |
Помирає село |
Осінь багряна |
Квітка-Євгенія |
Якби ти була зі мною |
Дорога. Осінь. Сонні явори |
Є. Т. |
Осінній день запав сльозою в душу |
У полі розійшлися три дороги |
Рідна мова |
Весна сховалась у вербових косах |
В тебе серце безцінне й душа золота |
Тихий вечір |
Лише Україна |
Війнуло прохолодою від гір |
Сон |
Свічки каштанів до вікна схилились |
Ходжу, збираю роси на стерні |
Я ждав на зупинці трамваю |
Галичанка |
Там, де звуки тануть без кінця |
Іду по вулиці села |
Рідна мова - предків світлий голос |
Коли встають світанки сині |
На нашій тихій вулиці |
Я вірю, я знаю |
Земля, що батьківською зветься |
Золотисті клени |
Незнайомці |
Я не бидло, я - людина |
Моя Україно, квітучі поля |
Жменька рідної землі |
Вітер липам розчісує коси |
Поезія - це сонце у блакиті |
Оксамитом чистим в цьому імені |
В той час, коли сонце жадане |
Червоні троянди |
Кожний дотик - неначе поема |
Як трепетно звучить твоє ім'я |
Гаптує сонце землю молоду |
Долинка |
Оксані |
Літо. Липень. Тихі верби |
До побачення, Любицьке |
Україна - синь ставків |
Повітря в полі пахне житом |
Я народився на Запоріжжі |
Зоряна дорога |
Любицьке |
Повстанська балада |
Горять вогнем листки на яворах |
Прийшла до нас багряна осінь |
Розіслався в травах вересневий вечір |
Бабине літо |
Відшуміли жнива на колгоспних полях |
Дай мені, доле, краплину кохання |
Зоря над вербою |
Згадай мене |
Вечори на Лісничанському ставку |
Серпень |
Ми серце живимо любов'ю |
Кругом комуністи, а я не боюсь |
І хоч мене чекають втрати |
Я люблю, кохаю вечір |
Рядки на пам’ять |
Про калину та березу |
Не плюй на землю (За Ю. Рибчинським) |
Люблю життя |
Хтось накрапав на небо росинки |
Хмари, розходьтеся |
Я піду у поля, де пшениця росте |
Мальви |
Намалюю твій образ дощем на вікні |
Заліз виноград на черешню |
Берези вдягнули зелені хустини |
Весняний вечір в Любицьких полях |
Полтавщино кохана (Пам'яті Дмитра Луценка) |
Серпанком далі оповиті |
Тільки б ти щасливою була |
Хилить вітер |
Блукає в травах тепле літо |
Білокрилі лелеки |
Дуже кепсько і недобре |
Дув холодний вітер з Фінської затоки |
Засяяли білі лампадки бузкові |
Ніде не краще, ніж в моїм краю |
Весняна пісня |
За тижнями роки ідуть невпинно |
Дівчина дуже рідкісної вроди |
Вітер цілує дерева в саду |
Хоч у душах багато облуди |
Люблю село |
Уже не стогне Дніпр широкий |
Моя земля полита кров'ю |
Коли в грізний час підіймаються руки |
Блукаю даллю синьою |
П'ятнадцять років Любицьке у серці |
Щасливий час, натхнення мить |
Даль Гуляйпільщини |
Другу ніч не видно зір на небі |
Ми патріоти тільки на словах |
Моє серце належить тобі |
Люблю траву зелену на лугах |
Тихо в душу вітерець подув |
Кохаю не лише за гарну вроду |
Анастасія |
Українські берези |
Врятуй мене, моє кохання |
Я так люблю зелений дзвін барвінку |
Подивися, друже, все навкруг чудове |
Пам'яті В'ячеслава Чорновола |
Блакитний степ, дзвінке ясноголосся |
Вода із Василевської криниці |
В місті далекім ночами все сниться |
Не згасне сонце нашого кохання |
Облетів у саду дивоцвіт |
Прийшла весна |
Плекаймо добро і надію |
До чого докотилась, Україно? |
В краю, де в полях тихо в'ється |
Абрикосом зацвів рідний край навесні |
Нестиму я в душі вкраїнський стяг |
Не бував я в чужинських краях |
Засміялось сонце над степами |
Защебечуть джерела, немов солов'ї |
Люблю тебе, блакитно-жовтий стяг |
Квітка-Україна |
Чого ми відцурались Батьківщини |
В моє вікно шепоче липа |
Моя Україна |
Пливуть в минуле зустрічі і дати |
Вкриває небо шовком ночі |
В тихім леті доріг |
Бабусин милий двір |
Там, де мов струна, бринить потік |
Братам-українцям |
Мої діди в УПА не воювали |
|
|
|
© Copyright: Ігор Калиниченко, 2008 |
|
РЕЦЕНЗІЇДодати рецензію
|
|
дуже сильно
Валентин Червоний - 2012/09/04 00:07 »
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся! |
|
|
|
|
|
***
Іван Аксьоненко
|
Сонцеворот
Орест Хиж
|
*****
Сашко Шаленко
|
Вічний слід
Світлана Пивоварова
|
Безсловный знак
Тарас Міклашевський
|
Слова-кліше
Hubba Bubba
|
У доща була параноя
Дмитро Бовдуй
|
«Вiзьми мене в свiй сон»
Вячеслав Шинкар
|
Заслуженная.
pospishaiko
|
Осень
Margo Margo
|
|
|