|
|
|
27.02.2009
Тимошенко готує собі запасний аеродром! |
|
27.02.2009
В Україні призупинено роботу 142-х лікувальних і навчальних закладів |
|
27.02.2009
Віртуальні подорожі Німеччиною |
|
27.02.2009
Феєрична перша "Зимова Студреспубліка" |
|
27.02.2009
Додай міжнародний досвід до свого резюме! |
|
27.02.2009
Презентація молодіжної газети «Колоколъ» |
|
27.02.2009
У Петербурзі двоє студентів зістрибнули з даху |
|
27.02.2009
Соціальна справедливість поєднала молодь України та Німеччини |
|
26.02.2009
Дочки Обами отримають обіцяне цуценя в квітні |
|
26.02.2009
Представники ВМГО "Батьківщина молода" зустрілися з німецькими колегами |
|
|
|
|
|
|
ІСТОРІЯ
Володимир Бондаренко
|
|
Як описати, Україно,
Твою прадавню силу й міць?
І показати, Батьківщино,
Славетний клекіт тих сторіч?
Красу величну не збагнути,
Як й не збагнути до кінця,
Чому каміння призабуте
Ізнов розпалює серця.
Чому могутні давні мури
Й хрести святих монастирів
Несуть нам спомини зажури
І славу всіх твоїх синів.
Каміння, часом порозбите,
Усе ж тримається в стіні.
І мов наснагою полите,
Шепоче знову щось мені.
Величних веж старезна сила
Не розгубилася в віках,
Немов свої великі крила
Розкрив над нею Фенікс-птах.
А вежі все ж стоять і міцно:
Тепер – історія, колись – життя,
Тривожно, сумно, та не грізно
Вдивляючись у наше майбутя.
В святих хрестах далекоруських
З’єдналась сила і любов.
І на хрестові місяць тюркський
Про предків нагадає кров.
І олтарі, золочені віками,
Народ оберігали вже давно.
І лик святого, сповнений думками,
Ще пам’ятає, як усе було.
Краса відроджених костьолів,
Глибінь освячених печер,
І збірка давешніх законів –
Тут руський дух ще не знищен.
Відвоювавши для нащадків
Землі святої площину
І не наживши собі статків
Стоять, немов у давнину.
І доторкнувшися рукою
До давніх, віковічних стін,
Вкраїно, хочеться до болю
Почути давній передзвін.
Меча узявши в свої руки,
Іти на ворога вперед,
Облегшити селянам муки,
Урятувавши від тенет.
Або із даху цеї вежі
На турків вилити смолу.
Із русами гасить пожежу,
Узявшу браму чи стіну.
Крізь бійниці пускати ядра,
Терпіть облогу наряду.
Дивитись як згоряє ватра
У далині, де не пройду.
І після бою перед Богом
Покутувать свої гріхи,
Відрікшись усього земного,
А більш за все усе ж пихи.
Боронячи хрести святії,
Спускати ворогів до рву.
І знати: я не животію, -
Лише для тебе я живу.
Ось так величнеє каміння
Навіяло мені думки.
І, мабуть, все моє сумління
Лишиться тут і залюбки.
17.04.2005
Гоща – Острог – Межиріччя
|
|
|
|
© Copyright: Володимир Бондаренко, 2005 |
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся! |
|
|
|