virsh.com.ua :: Твори

Логін:
Пароль:
	Забув пароль
	Реєстрація

про сайт

редколегія

додати твір

Молодіжні Новини

07.04.2010
Голова центру латиської мови проти викладання у ВНЗ російською

07.04.2010
Вчителям пригрозили кримінальною відповідальністю за статеве виховання

07.04.2010
Для «галочки»

07.04.2010
Життя після навчання за кордоном – повертатися чи залишатися?

07.04.2010
“Career Forum” у Харкові - "Дні кар’єри" в Івано-Франківську

07.04.2010
Здоров’я українських призовників стає усе гіршим

07.04.2010
Прес-конференція "СБУ в університетах Києва і антистудентські репресії"

07.04.2010
Літня школа Європейського інституту журналістики в Празі

06.04.2010
Дебатно-дискусійний клуб «Пошук»: найбільша цінність – людське життя!

06.04.2010
Міжнародний дебатний турнір «FIRE»

Твори

Осіння мелодрама
Вячеслав Семенко

Діва стара - запізніла, розгублена осінь
сум розтуманила свій по садах і городах.
Золото взяли вітри,за негодами врода,
краплями змита, струмками стекла при дорозі.

Юнка оголена - яблунька простоволоса,
плаття багряним шиттям шелестить під ногами.
Тільки на самім вершку золотавіє й досі,
вітром обвіяний, мріє листок нездоланний.

Марить далеким - весна, пелюсток білосніжжя,
в танці надій, сподівань на нескорену вічність.
Бруньок незайманий запах хвилююче ніжний,
біг по корі лоскітливо-пестливих потічків.

Сон обірвався.Захопдює дух у польоті,
вітер на бубнах дахів розсимфонює ранок.
Соло листочок веде в одинокості гордій -
це фуете з усвідомленням самообману.

Сіра слизотність осінньої меланхоліїї
десь унизу.Каруселиться мить у нестримі.
Ніби ще трохи - і з птахами разом у вирій,
крок в позачасся, в четвертий, омріяний вимір.

Та листопад у істериці бився недовго,
стомлено схлипнув в пусте, невагоме повітря.
Пісня польоту завершується епілогом-
нице падіння з долоні підступного вітру.

Невідворотно зближається сіра, холодна байдужість,
мить боротьби суперечностей - "бути, не бути..."
Переривається часу циклічна окружність.
Осінь із книги викреслює слово "майбутнє".

Ось і земля - це, морозом ціловане, ложе.
Опіком перше торкання судини судомить,
погляд останній угору - чи хто допоможе ?
Марно.Над світом панує осіння утома.

Перевернувся, зітхнув і здригнувся востаннє.
Він ще не порох дорожній, ще жовтий листочок!
...Новонароджений сніг закрутив на світанні
і поховав драму тої осінньої ночі.

Інші твори автора:

Ще хоч мить !

ПРО БОРЩ І НЕ ТІЛЬКИ

ЗА ТИЖДЕНЬ ДО РОЗСТРІЛУ (До 70-річчя загибелі М. Семенка)