virsh.com.ua :: Твори

Немудрість всіх закоханих легка,
довічність стін і авангард пустельний,
світанків мерехтіння і метелик резиґнації,
я зваблена нарешті, і ніхто вже не тримає
і я пишу про це чудові вірші,
такі як сонячні суцвіття лип.

Вогні далекі у порожніх вікнах,
я вірю в день, та я так само вірю в ніч.
У того, хто прийд?, я вільна птаха!
І я не буду тут шукати двері,
ходити тут по клубових квітках,
і я не буду дмухати на свічку у віках!

Зупинить час меренгова наяда,
я мчатиму, здолавши біг хвилин,
хтозна куди, в далекі горизонти.
На зустріч я прийду у сонячну погоду,
в руках триматиму вологу хмар,
сидітиму й чекатиму на східцях.

Повз мене йдуть, лиш кроки звіддаля,
хвилини, і обличчя, і події,
а я лечу в машкарі при зірках,
і я люблю так віддано і так –
і я пишу про це натхненні вірші –
якраз у пору квітів і весни.

Звучить на серці квітка забуття,
і небом у проривах серед хмар –
склепіння незбагненне і чуже,
і нотні аркуші в старім музеї,
і гекатомба десь поміж машинами,
над відстороненим, дочасним літом.

Немудрість всіх закоханих легка,
частинки, що притягують частинки,
листочок, що рушає вдаль ставка
без жодного вагання, проти вітру,
я зваблена нарешті, і ніхто вже не тримає,
і я пишу про це крилаті вірші.

Я буду пити чай із порцеляни,
і заглядатиму в порожні вікна,
я буду вірити в твою жертовність слів,
у тьму твоїх вже пережитих зламів,
я буду вірити в інобуття вівтарень,
у те що прийде осінь після літа.

Інобуттям за джипом рушив біль,
і небом у проривах серед хмар
склепіння відсторонене й чуже,
хвилини, що летять в далекий ірій,
і гекатомба десь поміж машинами,
і нескінченний, безкінечний ритм.

Приваблива троянди біла мгла,
пелюстка, що від берега до берега
рушає в путь за привидом ставка,
і вже крижинку в падоли повернуто,
довічність стін і холод і прозорість –
коли я подивилась в небеса.

Вогні далекі у порожніх вікнах,
кущі в снігу, у полі сніжна туга,
і ліс увесь в короні білих літ,
тримає до весни десь терафимів,
і проліскам, що навесні розквітнуть,
скрижаль прокриє льодяних синтагм.

Прилинувши до сонячних елегій,
тепер уже весні лиш навздогін,
летітиму, як літа берегиня,
з напів розлучним поглядом осіннім,
із крилами, на падоли простертими,
На криласі холодної зими.

Інші твори автора:

Щаслива наречена

Присвячується Рамзесу

Спогад

Віщування

У приватному секторі