virsh.com.ua :: Твори

Ваш погляд вбив мене одного разу,
а іншого – не буде вже ніколи…
Бо вчора, за директорським наказом
мене по своїй волі вигнали зі школи.
Ви грались мною, як маріонеткою,
та це одразу зрозуміла я
і чинити опір мені треба було,
та не хотіла, мені вас стало жаль.
А тепер змінивши свій напрямок у музиці,
я розумію – це зробила недарма,
я клавіші змінила струнами,
тепер не грати вам на них, там граю тільки я.
Себе колишню я в фортепіано поховала,
із нотами і витраченим часом,
разом з квитанціями про оплату,
я стала віртуозом, як на нервах грати.
Я забула вже про ваше існування,
живу своїм життям, а ви своїм
і не вітаємось, забули привітання,
а раніше ми віталися завжди.
Мені не треба було тих оцінок з академів,
не треба було тої муз літератури,
Мабуть ви думаєте, я трішечки скажена,
я про вас думаю – ви дуже.
Я пішла і вже назад не повернуся,
я полетіла в світ, як пташка лісова,
хоч не дивіться як, не буду – обернуся
і прокажу "Прощайте, я пішла!"
І от іду я із гітарою на плечах,
а ви ідете з нотами в руках…
Нас не об’єднує давно, до речі
спільні уроки й ноти у руках.
Всі до вас ставляться, як до жар-птиці,
а я – проста, ще крихітна людина,
Бо я – колишня ваша учениця,
а ви – учителька із піаніно…
Зінько Лідія, 17.03.2007

Інші твори автора:

Любов(Вона)

Обставини

Чотири сенками

Бляшанка

Байдужість

IQ(Внутрішня істерика)