virsh.com.ua :: Твори

Тихий весняний вечір,
Спустивсь над Чорною горою,
А в серце ллється
Пташина пісня.
Всім закоханим сум нагорта,
Хоча вони кохають без тями,
Та в відповідь нічого.
В цей прекрасний час
На небі царюють
І місяць, і зорі,
Крадькома споглядаючи
Одне на одного – сіяють,
Мов цар та царівна,
Мов принц та принцеса,
Мрійникам очі милують.
Незнаною красою,
Та безмежною Любов’ю.
Не знають вони,
Ні горя, ні розчарувань.
На всім віку не зустрічали
Без відповідної любові,
Тільки кохання,
Чисте та дзеркальне,
Мов вода кришталева,
Що ллється із струмка.
Струмок – безмежний,
Води, багато є у ньому.
Я кохаю теж безмежно,
Та все одно,
Для тебе це – ніщо.
Не любиш ти мене,
Хоч я цього й хотіла б,
Як та лебідка,
Що од вирів одстане,
Та не хоче погибати,
Бо жити треба,
Щоб любити,
Та любимою бути.
Коли тебе побачу,
То серце зразу усміхнеться,
А як довго я не бачу,
То й воно зі мною вже сумує,
Бо в серці почуття живе
Без відповідної любові.
Час пливе, летить
І на місці не стоїть,
Та знайомі все одно
Завжди питають,
Чому лише тебе,
А не когось другого я кохаю?
На світі ж інших є багато,
Що полюбить готові були б
І на руках носить хотіли б,
Та не потрібні вони мені,
Мені лиш ти потрібен
Й тільки ти.
Я знаю, точно знаю,
Бо серцем відчуваю,
Що для тебе я нелюба
І полюбить мене,
Не зможеш ти ніколи,
Любов для тебе –
Незнайоме почуття.
Вже й позабуть тебе хотіла,
Навіть дуже я хотіла,
Та тяжко з серцем сперечатись,
Дуже впертеє у мене.
Йому й кажу не раз вже я,
Що не люблю,
І любить тебе не буду –
Більше ніколи!
Що це було давно,
Й давно вже згасло полум’я у серці.
Та не хоче слухати
Брехні моєї ріки,
Бо тяжко живеться
З брехнею такою.
Не маю сили, більше сперечатись,
Я ставлю крапку –
Брехні більше не буде!

Інші твори автора:

Земний птах

Дощ прорізаючи хмари

Гармонія їхнього світу