 |
|
|
|
06.03.2013
Австралія побила п'ятирічний рекорд за темпами зростання економіки |
|
06.03.2013
Блакитна мрія. Видобуток сланцевого газу не знищить українську екологію |
|
06.03.2013
Смерть Чавеса: нафта дорожчає, рейтинг Венесуели - стабільний |
|
06.03.2013
Саркозі заявив, що його можуть змусити повернутися у "смертельно нудну" пол |
|
06.03.2013
Женева-2013: Rolls-Royce представив найшвидший автомобіль марки за всю істо |
|
06.03.2013
Війна за повноваження: Мінекономрозвитку хоче відібрати у МЗС торгові місії |
|
06.03.2013
Путін співчуває народу Венесуели через смерть "близького друга Росії" |
|
06.03.2013
Патріарх Кирило відмовиться святкувати 1025-річчя Хрещення Русі за участюат |
|
06.03.2013
Держдеп США стурбований справою Власенка, вимагаючи поважати результати виб |
|
06.03.2013
Уго Чавес. Біографічна довідка |
|
|
|
|
|
|
|
театр життя
Марта Кохань
|
|
Життя – це гра, а люди в ній актори. Кожен з яких грає головну роль власної вистави свого життя. Втім, інколи дуже корисно зазирнути у себе крізь призму чужого світосприйняття. Бо кожен з нас гірший, ніж хоче здаватися, проте, кращий, аніж здається. І жоден не може побачити себе таким, яким бачать інші...Тому, щоб зрозуміти себе, необхідно навчитися бачити чужими очима...
Театр – це казковий світ, в якому створюється ілюзія життя., де, вдягаючи маску на обличчя, знімаєш її з душі. Адже, виходячи на сцену, актори стають справжніми...
Чи грають?
Грають нас, глядачів..? Людей, з реального світу, з реальними почуттями, емоціями, долями...
Сцена – це відображення людського життя, в якому актор віддзеркалює душу того, хто в нього вдивляється...
...І ось, лунає останній дзвоник, світло вимкнене, актори на сцені...
Серед них є жінка, яка потай від інших, зробила крок уперед і, простягнувши руку зі сцени, відчинила двері мого життя. З абсолютною байдужістю крокуючи по ньому, розфарбувала яскравими відтінками на власний смак. А сміливо повернувшись на сцену, зіграла мене! мої слова та мій біль.
Вона вправно плаче. Сльозами кожного з нас, тих, хто розгледів у ній себе.
Вона сміється. І від сміху того здригаються вуста глядачів. Адже, це не її, а наш сміх!
Вона мовчить. І кожен точно знає її думки в цю мить. Але для кожного вона мовчить про різне.
Вона, страждаючи, вскрикує! Втім, це біль викрадений у нас і розіп’ятий талантом на власному серці. Цієї миті голос її так сильно сколихнув дійсність, що хвилями покотилася до нас її, ЇЇ життя!!!
Останні відзвуки ще б’ються у скронях і блискавицею пробивають наскрізь тіло...
Голос, в якому більше життя, аніж в самому житті...
Я чую її дихання...Ковтаючи повітря, вона захлинається власною перемогою:
«Вийшло! Змогла! Повірили!»
Вона грає цю роль не вперше! І ще не раз її зіграє. Втім, кожного разу це буде зовсім інша вистава інших життів. А сьогодні, для мене, вона грала мене! такою, якою ніколи не бачила.
А коли вистава закінчиться, ми зустрінемося. Та ніхто з нас про це не згадає. Бо вона змінить образ. Як змінить його кожен з нас. А я вдягну улюблену маску...І гратиму –
Її!.. Людину!!!
І лише душа моя, торкнувшись її, ледве чутно промовить:
«Дякую,
що нагадала мені,
хто Я!
Бо це і є найвеличніший дарунок життя...»
|
|
|
|
| © Copyright: Марта Кохань, 2007 |
|
РЕЦЕНЗІЇДодати рецензію
|
|
|
я просто аплодую...і дякую, це геніально...
Вікторія Мельник - 2009/01/24 14:39 »
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся! |
|
|
|
