virsh.com.ua :: Твори

Ми розпрощалися як завжди:
На роздоріжжі осені і слів
Вночі, вона була несправжня
У пісні про закінчення дощів.
Дощило, мряка, все одно
Чи бруд, чи біль, чи грім, чи грози,
Даремно, бо в відчинене вікно
Вдихнула я невиплакані сльози.
З вікна повіяло жовтневими світанками
Ти сон, який залишиться мені
Запити кавою і випалить цигарками,
О, ці жовтневі прокляті дощі.
До кого я кидалася в обійми?
Чиї до мене прихилялися вуста?
Чи є ти, чи нема тебе, мій милий,
Залишусь я довіку холоста.
Рудим намистом розлетілись зорі,
Рудими пасмами затягнеться нудьга,
Руді краплини сліз заллють твої долоні,
Руда була та ніч, голодна і сліпа.
Не думаю про з ким і де ти,
Німа я і глуха, одні думки,
Бо ладна я була тебе роздерти
Через нахабні очі в самотині самоти.
Закрила двері, тут дорога до підїзду,
Я оглянулася – поганий знак,
А ти поїхав, тихо і не слізно,
Бо я ніхто і звуть мене ніяк.
Хіба я в тебе попросила поцілунків?
Хіба я заблагала про увагу?
Лиш ввечері, серед моїх дорожніх клунків,
Я вимолила крихітку зневаги.
Котись під три чорти з своїми ласками,
А я на роздоріжжі заридаю,
Набрид мені ти ляльками і казками,
Я вчора там була – та бач – мене немає.

Інші твори автора:

Стереотипи

Я падаю у безвість

Чергова поїздка

Самозаглиблення

Налий мені у склянку болю

Коли будуть діти

Весілля

Безнадійно грішні