Головна
Логін:  
Пароль:
  Забув пароль
  Реєстрація
про сайт редколегія автори твори обговорення додати твір
Головна · Твори  
Молодіжні Новини
07.04.2010
Голова центру латиської мови проти викладання у ВНЗ російською
07.04.2010
Вчителям пригрозили кримінальною відповідальністю за статеве виховання
07.04.2010
Для «галочки»
07.04.2010
Життя після навчання за кордоном – повертатися чи залишатися?
07.04.2010
“Career Forum” у Харкові - "Дні кар’єри" в Івано-Франківську
07.04.2010
Здоров’я українських призовників стає усе гіршим
07.04.2010
Прес-конференція "СБУ в університетах Києва і антистудентські репресії"
07.04.2010
Літня школа Європейського інституту журналістики в Празі
06.04.2010
Дебатно-дискусійний клуб «Пошук»: найбільша цінність – людське життя!
06.04.2010
Міжнародний дебатний турнір «FIRE»
Твори
КЛЮЧІ ВІД РАЮ (вінок сонетів)
Олександр Ковч

№ 1
І я теж розповім таємницю...
Всьому світу, мабуть, на зло.
Так, не просто зламати крицю
Та мені чомусь повезло.

Я не знаю у чому тут справа,
Й таємниця це все чи ні.
Й не потрібна мені ні слава,
Ні високі слова запальні.

У житті кожен шанс – останній.
Не проспи його на дивані.

Зрозумій – журавель у небі –
Значно кращий синиці в руках.
Я це знаю – послухай, не гребуй –
Це так просто – здолати страх.


№ 2
Це так просто – здолати страх –
І, без роздумів, у зеніт,
Наче Фенікс – безсмертний птах –
З забуття повернутися в світ.

І відчути, що ти не сам,
Що таких ще мільйон, як ти,
Що усе навколо – лиш хлам
І у ньому потрібно знайти

Ту єдину, десь втрачену, суть,
Й повернутись на правильний путь.

Розшукати забуті стежки,
Від намулу розчистить криницю,
І таки не забути мети –
Упіймати прекрасну жар-птицю.


№3
Упіймати прекрасну жар-птицю –
Це не штука. А ти – відпусти.
Хай вона тобі, краще, сниться,
І збуваються хай ті сни.

Ти ж давно все про неї знаєш,
Ти ж про неї читав не раз.
Ти від себе самого втікаєш –
Від нічого не значущих фраз.

Не тікай! Зупинись! Оглянься!
Ти ж самого себе боявся!

Це ж тебе і у день і в ночі
Доганяє все той же страх...
Тож зумій, від страху знайти всі ключі,
І, хоча б, потримати в руках.


№ 4
І, хоча б, потримати в руках...
Чи, хоча б, доторкнутись на мить.
Відшукати підказки в словах
І злетіти в бездонну блакить.

Долетіти, аж ген, до зірок,
А, за тим, опуститися вниз,
У безумстві таємних думок
Ще здійснити один каприз.

Й повернутися до життя,
До якого нема вороття.

Й потім знов римувати слова,
Ті слова, що змогли знайти ми.
Ситуація не нова...
Все пусте... Всі слова і рими.


№ 5
Все пусте... Всі слова і рими,
Кожна літера, кожен звук.
Лиш не можуть бути пустими
Твої очі і дотик рук.

Все тут просто, немов аксіома:
Так чи ні, пан або пропав...
Світ близький і такий знайомий
Впізнаватися перестав.

І біда не у нас з тобою,
Це не можна назвати бідою.

Я хотів, щоб було так завжди.
Це, мов Сонця промінчик в вікно.
Це всього лиш – частина правди,
Тільки іншого не дано.


№ 6
Тільки іншого не дано:
За зимою приходить весна,
І буяння садів за вікном,
Потім – спека червнева й гроза.

Й знов достигнуть фрукти в саду,
Урожай вже збирати час.
Ще за мить, чи за дві, дітвору
Мами вперше ведуть у клас.

А за осінню знову зима...
Тільки тебе чомусь нема?

І, насправді, ті довгі дні,
Наче кілька секунд пролетіли.
Так, на світі ми не одні,
Як би цього ми не хотіли.


№ 7
Як би цього ми не хотіли
Ми зустрінемось ще і ще...
Ми під зоряним небом летіли,
Ми ховалися під дощем.

Ми бродили з тобою в тумані,
Заблукавши в високих житах,
Ми від щастя були, мов п’яні,
І забули, навіть, про страх.

Й почуття це було взаємне –
Я це знаю тепер напевне.

І шукати ключі від раю,
Зустрічаючись знов і знов,
І знайти їх. Я точно знаю,
Ми приречені все-одно.


№ 8
Ми приречені все-одно
Все пізнати – такі ми є.
І кохання п’янке вино
Тільки сили нам додає.

Хто не пив його – той не жив,
А хто пробував – той пропав,
Бо життям він не дорожив –
Він коханню життя віддав.

Теорема проста, як світ,
Що ж, трудися – гризи граніт.

На доведення – сотня літ –
Від світання і до світання.
Вирушай у далекий політ,
Тільки мучить одне запитання...


№ 9
Тільки мучить одне запитання,
А чому ми такі, як є?
Та тому, що вино кохання
Сили стільки нам додає.

І дрібниці – звернути гори,
І піднятися вище хмар,
Пропливти через ціле море
Й повернутися, теж, уплав.

Крізь вогонь пройти й мідні труби,
Якщо треба, то стати другим.

Та, на жаль, цей світ дуже грубий,
Він не терпить ні сліз, ні зітхання.
І за першим питанням – друге:
- Чи потрібне було це зізнання?


№ 10
Чи потрібне було це зізнання?
Так! Бо в ньому чекання вік
Закінчився, враз, на світанні,
І у Безвість назавжди зник.

Так! Бо в ньому злились два бажання.
Два бажання – твоє й моє –
Розповісти про ніжне кохання...
Нова ера тепер настає.

І пішов новий відлік часу,
Що поєднує долю нашу.

Він не лікар – він просто час,
Він забрав в нас ключі від раю.
Та не треба банальних фраз,
Бо ти знаєш, що я це знаю.


№ 11
Бо ти знаєш, що я це знаю.
Знаю так, як двічі по два...
У очах твоїх я читаю
Ці несказані ніжні слова.

Ці слова заставляють жити,
І чекати, й чекати знов.
Хіба можна тебе не любити!
Я кажу – хай живе любов!

І не буде у тім таємниці,
Коли світ прочитає по лицях,

Те, що я вже давно читаю –
Просту формулу до простоти,
Бо ти знаєш, що я це знаю,
А я знаю, що знаєш ти.

№ 12
А я знаю, що знаєш ти –
Нам ворожка двом нагадала
По шляху цьому разом іти.
Та чи правду вона казала?

Мабуть, так. У сум’ятті днів,
Відшукати орієнтири
Ще не кожен мудрець зумів,
Але ми, знаю я, зуміли.

Рік за роком і день за днем
Ми по цьому шляху ідем –

Все шукаємо – де Едем?
Світ пройшли вже від краю до краю.
Вірю я – ми його знайдем,
І – це правда – ключі від раю.


№ 13
І –це правда – ключі від раю,
Серед тисяч інших ключів,
Я шукаю давно, підбираю,
Та знайти, поки-що, не зумів.

І бажання моє гріховне,
Я це знаю також, авжеж,
Але силою мене повнить,
Почуття, що не має меж.

Воно вдень і вночі зі мною,
Воно кличе мене за собою.

І я йду за ним, поспішаю,
У віршів неозорі світи.
Вірю я, що дорогу до раю
Нам, з тобою, все ж вдасться знайти.



№ 14
Нам, з тобою, все ж вдасться знайти
Той єдиний і правильний шлях,
Що веде у безмежні світи,
Де не знають про сумнів. Відтак,

Розцвіте буйним світом любов,
Й запанує над світом весна,
Що у зелені ніжній дібров
Нам кохання колись принесла.

Так, усе фантастично звучить,
Та мелодія в серці бринить.

І, я вірю – настане момент –
(Нема сумніву ні на дещицю),
Ти дістанеш із скриньки конверт
І я теж розповім таємницю...


№ 15
І я теж розповім таємницю...
Це так просто – здолати страх,
Упіймати прекрасну жар-птицю,
І, хоча б, потримати в руках...

Все пусте... Всі слова і рими...
Тільки іншого не дано –
Як би цього ми не хотіли,
Ми – приречені все-одно.

Тільки мучить одне запитання:
- Чи потрібне було це зізнання?

Бо ти знаєш, що я це знаю,
А я знаю, що знаєш ти.
І – це правда – ключі від раю
Нам, з тобою, все ж вдасться знайти...
Інші твори автора:
***
АНТИПРЕЗИДЕНТСЬКА АКЦІЯ
Етюд.
***
***
***

© Copyright: Олександр Ковч, 2007

РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
Увага!
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
Гарні твори
Гроб
ДЕНИС ОХРИМ
Відривки з написаного
Уляна Дивна
С Новым годом.
Віталій Григорович
Найдорожче
Річка
"ФОР Ю"
КатЯ Маріненко
зі Львова до Києва
Мария Белова
Цвинтар
Світлана Задніпровська
Проминання
Василь Шляхтич
<эобличчянасонці>
Максим Волохань
Небо
Поцілунок Вітру

про сайт | редколегія | автори | твори | обговорення | додати твір

Copyright 2005 © Всі права застережено