virsh.com.ua :: Твори

Скажіть, це правда?
Як прийнято вважати ще іздавна,
Що в час, коли нарджуються діти,
Ми можемо всі зріти,
Що десь далеко в вишині.
В глибокій неба синеві,
Десь там для кожноі дитини
Зароджуеться зірка?
І як дороговказна стрілка
Скрізь супроводжуе іі?
На протязі всього життя?
Собою визначаючи іі земне буття?
Одній дае щасливу долю,гроші і звання,
А інших через неі чекае голод, холод і тюрма?
Скажіть, це правда?
Це правда, що тільки через це
Немало з нас в могилу достроково йде?
Згубивши ні за що життя ще молоде?
Невже це може бути?
Що зорі світлі й неповторні
Нести у світ могли б такі подіі чорні?
Чому такі яскраві зорі
Біду несуть неначе в чорній змові?
Чим завинило немовля,
Що перше, ніж отримае ім”я
Одержуе від зірок згорьоване життя?
Воно ж не знаючи ще цього,
Нерозуміючи усього
На ніжки ще слабі ледь встане,
І вже добро своім життям творити стане,
Та все-таки зів”яне.
Залишиться для нього добро людське незнане.
Й хоч вірити буде в найближчих десять-двадцять літ
У свій життевий неповторний зліт,
Зовсім не те йому готуе світ
Раптово обірве його політ.
Й покаже йншу сторону життя,
Яке його й потре, й поб”Е ЯК СЛІД,
Й покаже в повній мірі, що можуть бути люди-звірі.
Надасть можливість іх душі понюхати сморід.
Вони бажаючи словами щастя і добра,
Спокійно поведуть його до прірви зла.
Скажіть, невже ясна зоря
Нести таке з собою може у життя?
Хто може мати з нас такі знання?
Хто пояснити зможе,
Й збагнути людям допоможе,
Що винна в цьому не зоря,
Не винне й немовля,
Щойде не тим шляхом його життя.
Що винні ми у цьому лиш самі,
НайбІльша наша е вина,
Що зорі інколи дітей
Завчасно гаснуть в вишині,
Що інколи і батько й мати
Стають своій дитині катом.

Інші твори автора:

Якби Ти знала украінська мати,

НІ обіймів , ні цілунків.

ДОЛЯ

ГДЕ-ТО ТАМ ЗА ЗАБОРОМ

НЕ ВІДДАМ

КРЕСТИ