 |
|
|
|
07.04.2010
Голова центру латиської мови проти викладання у ВНЗ російською |
|
07.04.2010
Вчителям пригрозили кримінальною відповідальністю за статеве виховання |
|
07.04.2010
Для «галочки» |
|
07.04.2010
Життя після навчання за кордоном – повертатися чи залишатися? |
|
07.04.2010
“Career Forum” у Харкові - "Дні кар’єри" в Івано-Франківську |
|
07.04.2010
Здоров’я українських призовників стає усе гіршим |
|
07.04.2010
Прес-конференція "СБУ в університетах Києва і антистудентські репресії" |
|
07.04.2010
Літня школа Європейського інституту журналістики в Празі |
|
06.04.2010
Дебатно-дискусійний клуб «Пошук»: найбільша цінність – людське життя! |
|
06.04.2010
Міжнародний дебатний турнір «FIRE» |
|
|
|
|
|
|
|
Реквієм
Ігор Кордис |
|
Як крові каплі, рани, вени,
Любов вогнем вмира щоденно,
Життя несе остивший біль ,
І в теплоту нас загортає заметіль.
Холодна музика очей коханих,
Таких колись мені жаданних.
Терзає душу ніжних струн,
Металом гострим, ноти вен.
О де ти сонце, на хресті?
Чи може мертва десь в душі,
Голубиш руки мертвої жадоби?
Чи ночі носиш накриття жалоби?
Де знак хрестів, могильні стіни,
Твоя рука в безмежнім світлі,
Ми двоє мертві, два без віри,
Нас забуття вкрива суцвіття.
Вогонь життя, любов ж померла,
Вона вмирає завжди перша,
Та самота закутує стражданням,
І віра гасне у воскреснувше кохання.
Голубить слух забутий Моцарт,
Без музики життя безодня,
А віра без надії не любов,
В останній краплі життя кров.
Немає віри, сльози ревно,
Вогнем зима зриває гобелени,
Картини світла і безмежно,
Розпалює в душі катрени.
Я сонцем спаленим, гарячим,
Голублю душу, тихо плачу.
Шукаю віру я в очах,
Проте знаходжу лише страх.
Умерла віра, хресне світло,
Суцвіття болі вже розквітло.
Життя не несе щастя нам,
А спогад наче чорний спам.
Стомились вірити й кохати,
Нема надії й чорні шмати,
В які вдягає самота,
І за вікном мете зима.
Холодні лиця, сірі маски,
В очах із опіуму ласки,
Гнилі ідеї, віра мертва,
Її тепер приходить черга.
Забули світло, затоптали,
Безмежжя злоби їх леліє.
Добро любові заховали,
Й надії холод лиш вбиває.
Надії золото гаряче,
Вже розпродали люди наче.
Ніхто завітом не живе,
І всім дарують лиш одне.
Забуті руки, тихі шати,
Переробили в чорні шмати,
Які під ноги стелять всім
У світі, мертвим і німим,
Безодня болі не рятує,
Надія мертва й чорні руки,
В кайдани злоби нас закує,
Віддавши нас на смертні муки
О серце світу де надія,
Вона одна у серці тліє.
Проте здається що померла,
Її тепер прийшла вже черга.
Уже нема надій на віру,
Схололо серце, вмерли квіти,
Навпіл роздерли одіж білу,
Яку тримали руки світлі.
Життя загасло без закону,
Любов, надія й віра в злобу.
Холоне захід, сонце сходить,
Німу труну мою хоронить.
|
| Інші твори автора: |
| Скажи мені кохана.... |
| О сину мій... |
| Я плачу за небом. |
| Не сипте сіль... |
| Я знаю... |
| Зимовий вечір |
| Дуель з собою |
| Коханій |
| Ще тяжко так... |
| Могила поета |
| А ви, ті що говорите про совість! |
| Ні сліз, ані дощу... |
| Німа любов |
| Хто я тобі? |
|
|
|
| © Copyright: Ігор Кордис, 2010 |
|
РЕЦЕНЗІЇДодати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся! |
|
|
|
