Головна
Логін:  
Пароль:
  Забув пароль
  Реєстрація
про сайт редколегія автори твори обговорення додати твір
Головна · Твори  
Молодіжні Новини
07.04.2008
Україно-грузинська дружба
07.04.2008
Задорожний: Ніяких позитивних зрушень у діяльності Міністерства я не бачу
07.04.2008
В Іраку звільнили студентів, захоплених у заручники
07.04.2008
Каліфорнійський студент зберігав матеріали для вибухівки у гуртожитку
07.04.2008
Молодь Югри готується до Всесвітнього конгресу фінно-угрів
07.04.2008
У Китаї дозволено доступ до англомовної вікипедії
07.04.2008
Відбулось засідання Національної Ради молодіжних організацій України
07.04.2008
Знайшов роботу - тоді звільняйся
07.04.2008
Увага! Завтра відбудеться засідання Ради УМФ.
07.04.2008
Маріупольська молодь збирає людей на Майдані
Твори
ЗА ДЕВ’ЯТИМИ ДВЕРИМА
Тетяна Зімбіцька


Важке осіннє небо стурбовано шукало пульс землі.
І ранило руки гострим холодним камінням.
І стогнало від болю.
І тремтіло лихоманкою, зализуючи темно-багряну кров сухим шершавим язиком.
Воно міцно стискало зуби – трималося...
Але іноді не витримувало, і одна-дві сльозинки скочувалися на пульсуючу зе-млю.
І під небесними сльозами танцював целофановий пакет, синій з білими смужками.
Він уперто шукав собі пару, смикаючи за обідрані поли пальто минулорічні газети, штовхаючи під боки листя, хапаючи за шляпи консервні банки і обіймаючи за талію хворобливо-зелені, смугляво-коричневі і аристократично-прозорі пляшки.
Він уперто шукав собі пару.
І знову лишався один.
Синій з білими смужками целофановий пакет.
Він танцював менует і танго, фуете і валс, гавот і фокстрот, фанданго і рок-н-рол...
Сам із собою...
Сам із собою...
Синій пакет з білими смужками...

– Не плач... Не плач... Дивись...
Вона підвела її до вікна.
– Підніми голову, дивись...
– Куди?
– Бачиш синій пакет з білими смужками?
– Ну то й що?
– Вчись у нього... Бачиш, як він танцює?
– Танцює???
– Так. Дивись, він віддається танцю...
– Віддається танцю???
– Учись...
Дівчина подивилась на дивну незнайомку, котра намагалася навчити її танцювати і замислилась.

– Що значить – віддатися танцю?
– Дивись-дивись, – партнерша знов показала за вікно.
Потім взяла дівчину за руку і міцно стисла.
– Як ти думаєш, якої статі цей синій пакет з білими смужками?
Дівчина розсміялась, але вирішила підтримати жарт:
– З філологічної точки зору, звичайно, чоловічої, але з фізичної – целофановий пакет не має статі, тому що він не живий.
– А ти впевнена, що він не живий?
– У тебе оригінальні жарти!
– Я не жартую.
Дівчина довго здивовано дивилася на свою партнершу.
І навіть не помітила, як та повільно повела її у танець.
– Він був неживим об’єктом чоловічого роду... Але спочатку тобі треба зрозуміти, що таке танець...
– І що ж таке танець?
– Ні, я не можу тобі сказати. Ти повинна сама це зрозуміти. Дивись.

– Дивись... Чого тобі хочеться?
– Танцювати...
– Ти не помітила: ти вже давно танцюєш... Тільки не треба думати. Забудь ці ідіотські рухи! Хто тебе їх навчив?
– Так танцюють всі... – здивовано відповіла дівчина, – це зараз модно.
– \\\"Модно\\\"? Хм... Подивись мені в очі...
– Що? – дівчина приготувалась до нового нападу.
– Вільно, вільно... Дивись мені в очі... Ти повинна стати синім пакетом... Не думай ні про що... Забудь, що ти жінка... Забудь, що я жінка... Ти просто синій пакет, що розчинився у танці...

І синій пакет з білими смужками притисся лобом до вікна, з напруженим тремтінням прислухаючись до слів дивної жінки в коричневій сукні.
Він теж хотів з нею танцювати.
– Почекай, – махнула йому жінка рукою.
І він слухняно опустився на підвіконня.

Дівчина покірно віддалася рукам партнерші.
Поступово рухи її ставали вільнішими, природнішими, набували гармонії з музикою.
– Здається, я починаю розуміти, що таке танець...
– Мовчи, не треба говорити просто так... Чомусь люди думають, що краще будь-що говорити, ніж мовчати... Насправді ж мовчання відкриває наші серця... Можливо, люди бояться відкрити своє серце, не знаю... Але тільки мовчання може відкрити ті дев\\\'ять дверей, за якими заховане наше справжнє Я. Лише тоді треба говорити... Ти просто не зможеш не говорити.

– І ще, – додала партнерша, – роби те, що тобі хочеться робити, ні про що не думай, просто відчувай... Якщо тобі захочеться мене поцілувати – цілуй... Якщо захочеш любові – люби...
Дівчина сором’язливо посміхнулась:
– Ні, навряд чи...
– А ти не лякайся, це нормально, тільки так ти зрозумієш, що таке танець. Адже в танці не існує поділу на вік, національність, стать. Просто відчувай...

І синій целофановий пакет з білими смужками затис в обіймах печальну старіючу осінь.
– Не плач... Не плач... Танцюй...
– Я вже стара...
– Забудь... Просто відчувай...
Пролетівши крізь невидимі двері, дівчина почула розмову синього пакета з осінню.
Вона засміялась і міцно обняла свою партнершу.
Але одразу засоромилась свого вчинку.
– О-о-о! – раптом застогнала осінь.
І розлилася по світу прозорими чистими ріками.
І на мерзій землі зазеленіла молода трава.
І на голих деревах розпустилися квіти.
І рожеві весняні тумани обкурили трепетне пульсуюче місто легендою танцю.

І дівчина відчула, як відчинилися ще одні двері і ще одні.
Вона вже не чула музики, почуваючи її кожною клітинкою тіла.
Вона вже не соромилась, пристрасно обіймаючи і цілуючи свою партнершу, худенька дівчина в синій спортивній куртці з білими лампасами.
І чарівна жінка в коричневій сукні віддавалася своїй учениці.
Вони хотіли любові...

Синій целофановий пакет з білими смужками і дивна смуглява осінь...
І шляхетне небо ковдрою хмар укривало їхні перехрещені тіні...

Музика закінчилась.
І кінчиком товстого непрозорого покривала ніч підтягнула і заховала кинуті в кутку коричневу сукню і синю курточку з білими лампасами, що зігнула старенькі потерті рукави в безмовній жалісній молитві.
Вони танцювали.
Хто вони?
Синій пакет і старіюча осінь?
Худенька дівчина і пристрасна партнерша?
Він і він?
Він і вона?
Вона і вона?
Це неважливо...
Це просто танець...
Справжній танець...
Не зводячи очей...
Не відпускаючи рук...
Вони – музика і рухи, тіло і душа...

За дев\\\'ятими дверима.
Що там, за дев\\\'ятими дверима?
Яка ти насправді, людино?
Який скарб ховаєш ти так далеко?

Вони танцювали.
Хапаючи танець руками і ногами, очима і серцями.
Вони просто відчували.
– Як ти? – спитала партнерша.
Дівчина мовчала, вологими очима дивлячись на кришталеві двері, прекрасні двері, сяючі двері, останні двері...
– Тобі не больно? – знову спитала партнерша.
– Давай-давай...

Здивована осінь зупинилась і спостерігала, як синій пакет танцює за двох.
– Давай-давай? – весело запитала вона у синього пакета.
– Мені не больно, не больно...

За дев\\\'ятими дверима...
Ось воно як за дев\\\'ятими дверима!

– Я зрозуміла! – крикнула дівчина, підбігши до відчиненого вранішнім вітром вікна.
– Що? – запитала партнерша, розчісуючи волоси.
– Я зрозуміла, що таке танець! – і блискучими очима підхопила сонячний промінчик, – танець – це життя!

– Це життя, – повторила дівчина, повернувшись до партнерші, – і кожна мить життя – це танець. І якщо цього танцю не відчути – не відчуєш життя, марне і нікому не потрібне пройде воно, як життя тих порожніх пляшок, що не схотіли танцювати з синім целофановим пакетом.
– Тепер ти віриш, що той пакет живий? – посміхнулась партнерша, – і не просто живий, його життя пройшло не марно. Адже він допоміг тобі зрозуміти життя.

Обтяжений нічною вологою, синій целофановий пакет з білими смужками упав на землю, і важкий срібно-синій \\\"джип\\\" переїхав його переднім колесом, підчепив на заднє, розірвав,
мертвим лахміттям кинув у калюжу.
І голі дерева схилили перед ним віти.
І мерзла земля турботливо прийняла його до себе першими морозами.
І бліда стара осінь розчісувала посивіле волосся і сліпими очима щось шукала за дев\\\'ятими дверима.
За дев\\\'ятими дверима...


ІІ, 2005р.
Україна, Київ
Інші твори автора:
И все...
***
З мандрівки автостопом
Зоря із води нахилилась до неба
Пташина ніч
Зимові сутінки
ПРОСТЫНИ

© Copyright: Тетяна Зімбіцька, 2006

РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію

Спасибо за СЛОВО

Звезда б не обронила свет,
Когда бы через толщу лет,
Хотя б один ее фотон
Не был бы где-то поглощен.

Знакомый мастер пера говорил мне - "Прозу писать сложнее, чем стихи"
Ваша проза - великолепно поэтична.
Действительно близка.

Олег Мельничук - 2006/04/15 13:22 »

ЗАУВАЖЕННЯ:  (Додати)
Увага!
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
Гарні твори
О рецензировании стихов
Григорий Подольский
НЕНАПИСАНИЙ ЛИСТ
Володимир Бондаренко
Воля
Вячеслав Семенко
* 904 *
Василь Роман
Сон Медеї
Павло Опір
Загублена (зб."Задля твого спасіння")
Ірина Гілей
Грёзы о Любви.
Сергій Васильєв
Я уложу тебя в постель
Станислав Островский
Эта странная Боль...
Руденко Виктория
Серце
Згарда Тетяна

про сайт | редколегія | автори | твори | обговорення | додати твір

Copyright 2005 © Всі права застережено