virsh.com.ua :: Твори

Присвячується першій вчительці
4-А класу ЛСШ № 4 І-го ступеня
Луцик Оксані Григорівній

Скінчилось літо, й разом з ним -
пора дитинства золота.
І вже ласкаво і привітно
нам школа двері відкрива.

Усі маленькі і несмілі
прийшли ми в школу в перший раз,
і ще тоді ми всі не знали,
яке життя чекає нас.

Нас радо вчителька зустріла
із посмішкою на лиці,
а ми – розгублені й щасливі
тримали квіти у руці.

Ось пролунав вже перший дзвоник -
найперший в нашому життю,
і першокласники поповнили
шкільну велику всю сім’ю.

Так почалися наші шкільні будні,
ходили в школу дружно всі,
і день за днем, і крок за кроком
ми вчили букви в букварі.

Нас вчила вчителька писати,
спочатку тяжко це вдавалось всім,
але почали ми звикати,
бо чітко знали – знання передусім.

Свято посвяти нас, малих, у козачата
буде у нашій пам’яті завжди.
Нас гордо вела вчителька, й завзято
ми поповнили козацькії ряди.

Англійські свята весело лунали,
співали ми , колядували всі,
в Різдвяному вертепі віншували
всім жить в достатку і добрі.

Так славне свято нашого прощання
з Буквариком вже незамітно підійшло,
і ми, малі школярики, з зітханням
зрозуміли - дитинство безтурботне відійшло.

І ось - останній дзвоник весело лунає,
повідомляючи, що літо настає,
веселі нас канікули чекають,
щоб ми здорові повернулись всі.

І знову рідна школа, класи рідні –
ми - другокласники, усе знайоме нам:
і перша наша вчителька , як матір,
чекає нас за партами вже там.

Чекає, щоб добра і розуму нас вчити,
щоби подарувати нам свої знання,
чекає, щоб у душах наших поселити
любов до книги, Батьківщини, навчання.

Вона нас любить, наче рідна мати -
пестить, голубить, хвалить і сварить.
Нас тридцять троє - нас дуже багато,
вона одна – вчить, як у цім світі жить.

Так лине день за днем, минають тижні:
контрольні, конкурси, заняття, свята всі,
і повсякчас, повсюду з нами друга мама
у будні, свята, канікули і навіть – вихідні.

Так другий клас минув, за ним і третій –
змужніли ми і виросли усі,
з Оксаною Григорівною пізнавали,
усе найкраще в шкільному нашому житті.

І ось настав останній рік навчання,
четвертий клас, і ми – випускники !
Як гордо всі ми носимо це звання,
стараємось, вчимося залюбки.

Ми знаємо, що рідна початкова школа
дороговказом нашим стане назавжди,
бо дала нам знання, вказала нам дорогу,
якою в світле майбуття усім іти.

Ось пролунав для нас останній дзвоник,
останній нині він й для вчительки луна,
І скажемо усі ми дружно хором:
«Прощайте ! Вас чекає менша дітвора !

А ми - змужнілі, радісні й щасливі
підемо далі гордо в майбуття,
щоб пронести Ваші знання стокрилі
впродовж шкільного нашого життя.

Отож бажаєм Вам людського щастя,
здоров‘я, успіхів в роботі повсякчас.
Ми добре знаєм – Вам в житті удасться
вивести в люди ще не один четвертий клас.

Прощайте перша вчителько, прощайте, рідна!
В наших серцях залишитесь Ви назавжди!
А ми підем в гімназію - підемо гідно
з великими знаннями, що Ви нам усім дали.

Хай квітами Вам стеляться шкільні дороги,
Хай Господь Бог благословляє на землі,
Минають біди, щезнуть всі тривоги,
І Вам приносять радість діточки малі !

Травень 2009 року

Інші твори автора:

"КОЛОСОК"

РОЗДУМИ ПРО ВОДУ