Головна
Логін:  
Пароль:
  Забув пароль
  Реєстрація
про сайт редколегія автори твори обговорення додати твір
Головна · Твори  
Молодіжні Новини
06.03.2013
Австралія побила п'ятирічний рекорд за темпами зростання економіки
06.03.2013
Блакитна мрія. Видобуток сланцевого газу не знищить українську екологію
06.03.2013
Смерть Чавеса: нафта дорожчає, рейтинг Венесуели - стабільний
06.03.2013
Саркозі заявив, що його можуть змусити повернутися у "смертельно нудну" пол
06.03.2013
Женева-2013: Rolls-Royce представив найшвидший автомобіль марки за всю істо
06.03.2013
Війна за повноваження: Мінекономрозвитку хоче відібрати у МЗС торгові місії
06.03.2013
Путін співчуває народу Венесуели через смерть "близького друга Росії"
06.03.2013
Патріарх Кирило відмовиться святкувати 1025-річчя Хрещення Русі за участюат
06.03.2013
Держдеп США стурбований справою Власенка, вимагаючи поважати результати виб
06.03.2013
Уго Чавес. Біографічна довідка
Твори
Помирає село
Ігор Калиниченко

Помирає село -
колиска вкраїнської нації.
Помирає село -
джерело моїх мрій і надій.
Біля тину схилились
зажурені білі акації,
сумно б'є за городом
пшениці зелений прибій.

Помирає село.
Самогоном затоплені вулиці.
З комишу виглядають
змілілі обличчя ставків.
Промайне кілька літ -
всі вони остаточно замуляться,
і не стрінемо вже
ані лебедів, ні рибаків.

Помирає село.
І нічого зробити не взмозі я.
В хатах вибиті вікна,
немовби це все по війні.
Де буяли сади -
там росте молочай і амброзія,
Наїжачилась тиша,
де так щедро лунали пісні.

Помирає село -
цвинтарі зарясніли могилами,
і зруйновані ферми
дотлівають в кущах бур'яну.
Як же низько ми впали!
Як швидко ми стали безкрилими,
чи нам вистачить сил
пережити годину смутну?

Помирає село.
Пересохли прабатьківські корені.
Травостій вже не той,
і самотністю груші гірчать.
На гаї й хутори,
на ромени і луки розорені
павутинням лягає
диявола чорна печать.

Я на мапу дивлюсь -
невесела на ній географія,
бо до деяких назв
не доїхати й не доплисти.
Порятуймо країну
від цієї гидотної мафії,
щоби знову змогло
українське село розцвісти!
Інші твори автора:
Станція Мирова
Яблуко на снігу
Польові путівці
В клекоті вишневого світання
Пам'яті Івана Доценка
Люблю я свою земленьку
Прадідова калина
Не забути ті місячні ночі
Повертаючись із вирію, лелеки
Забудь її
Грозою день зруйнований дощенту
Понад дорогою крушина
Спинилось небо в хащах бур'яну
Розмовляють із вітром тополь сагайдаки
Прокинулось Любицьке - мила земля
Червона троянда в твоєму волоссі
Діамантами небо заквітчане
Подаруй мені весну, кохана
Ти знов прийшла в мої барвисті сни
Тече життя - ігристе божевілля
Осінь багряна
Квітка-Євгенія
Якби ти була зі мною
Дорога. Осінь. Сонні явори
Є. Т.
Осінній день запав сльозою в душу
У полі розійшлися три дороги
Рідна мова
Весна сховалась у вербових косах
В тебе серце безцінне й душа золота
Тихий вечір
Лише Україна
Війнуло прохолодою від гір
Сон
Свічки каштанів до вікна схилились
Ходжу, збираю роси на стерні
Я ждав на зупинці трамваю
Галичанка
Там, де звуки тануть без кінця
Іду по вулиці села
Рідна мова - предків світлий голос
Коли встають світанки сині
На нашій тихій вулиці
Я вірю, я знаю
Земля, що батьківською зветься
Золотисті клени
Незнайомці
Я не бидло, я - людина
Моя Україно, квітучі поля
Жменька рідної землі
Вітер липам розчісує коси
Поезія - це сонце у блакиті
Оксамитом чистим в цьому імені
В той час, коли сонце жадане
Червоні троянди
Кожний дотик - неначе поема
Як трепетно звучить твоє ім'я
Гаптує сонце землю молоду
Долинка
Оксані
Літо. Липень. Тихі верби
До побачення, Любицьке
Україна - синь ставків
Повітря в полі пахне житом
Я народився на Запоріжжі
Зоряна дорога
Любицьке
Повстанська балада
Горять вогнем листки на яворах
Прийшла до нас багряна осінь
Розіслався в травах вересневий вечір
Бабине літо
Відшуміли жнива на колгоспних полях
Дай мені, доле, краплину кохання
Зоря над вербою
Згадай мене
Вечори на Лісничанському ставку
Серпень
Ми серце живимо любов'ю
Кругом комуністи, а я не боюсь
І хоч мене чекають втрати
Я люблю, кохаю вечір
Рядки на пам’ять
Про калину та березу
Не плюй на землю (За Ю. Рибчинським)
Люблю життя
Хтось накрапав на небо росинки
Хмари, розходьтеся
Я піду у поля, де пшениця росте
Мальви
Намалюю твій образ дощем на вікні
Заліз виноград на черешню
Берези вдягнули зелені хустини
Весняний вечір в Любицьких полях
Полтавщино кохана (Пам'яті Дмитра Луценка)
Серпанком далі оповиті
Тільки б ти щасливою була
Хилить вітер
Блукає в травах тепле літо
Білокрилі лелеки
Дуже кепсько і недобре
Дув холодний вітер з Фінської затоки
Засяяли білі лампадки бузкові
Ніде не краще, ніж в моїм краю
Весняна пісня
За тижнями роки ідуть невпинно
Дівчина дуже рідкісної вроди
Вітер цілує дерева в саду
Хоч у душах багато облуди
Люблю село
Уже не стогне Дніпр широкий
Моя земля полита кров'ю
Коли в грізний час підіймаються руки
Самоспалений
Блукаю даллю синьою
П'ятнадцять років Любицьке у серці
Щасливий час, натхнення мить
Даль Гуляйпільщини
Другу ніч не видно зір на небі
Ми патріоти тільки на словах
Моє серце належить тобі
Люблю траву зелену на лугах
Тихо в душу вітерець подув
Кохаю не лише за гарну вроду
Анастасія
Українські берези
Врятуй мене, моє кохання
Я так люблю зелений дзвін барвінку
Подивися, друже, все навкруг чудове
Пам'яті В'ячеслава Чорновола
Блакитний степ, дзвінке ясноголосся
Вода із Василевської криниці
В місті далекім ночами все сниться
Не згасне сонце нашого кохання
Облетів у саду дивоцвіт
Прийшла весна
Плекаймо добро і надію
До чого докотилась, Україно?
В краю, де в полях тихо в'ється
Абрикосом зацвів рідний край навесні
Нестиму я в душі вкраїнський стяг
Не бував я в чужинських краях
Засміялось сонце над степами
Защебечуть джерела, немов солов'ї
Люблю тебе, блакитно-жовтий стяг
Квітка-Україна
Чого ми відцурались Батьківщини
В моє вікно шепоче липа
Моя Україна
Пливуть в минуле зустрічі і дати
Вкриває небо шовком ночі
В тихім леті доріг
Бабусин милий двір
Там, де мов струна, бринить потік
Братам-українцям
Мої діди в УПА не воювали

© Copyright: Ігор Калиниченко, 2009

РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію

Така біль, коли читаєш! Та все вірно.В 90-х роках я просто не могла їздити додому, бачачи такі села по дорозі. Зараз трішки стало краще: хоч земля засівається.

Людмила Дзвонок - 2010/10/10 17:06 »

ЗАУВАЖЕННЯ:  (Додати)

Привіт,Ігоре!
Чудовий вірш.Про наше жалюгідне життя. Мені це теж болить.Написала давно "Хата на узбіччі". Всі їдуть у місто,бо в селі треба працювати важко фізично,і землю любити.Прийде колись це усвідомлення,але занадто пізно.
З повагою,Лариса Риндова

ЛарисаРындова - 2010/05/06 11:48 »

ЗАУВАЖЕННЯ:  (Додати)
 

Дуже гарно написано...Зворушливо...Правдиво...
Дякую за любов до рідного краю,до села...
З повагою Ігор Волощук

Ігор Волощук - 2011/01/07 20:00

Увага!
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
Гарні твори
Наука розлуки
Василь Роман
карпати
тетяна грицан
оптимізм
Ромцьо Здорик
Я Вас відпустити не схочу...
Олеся Білоцвіт
Дочка відьмацького роду...
Ольга Шуваєва
Рубайат для Омара
Alissa Flint
Броди-зуди
Карл Ферлай
Малюй мене повільно…
Андрій Мазур
Мамі...
Оксана Вишневська
Чому так сумно?
Лариса Ковальчук

про сайт | редколегія | автори | твори | обговорення | додати твір

Copyright 2005 © Всі права застережено