|
|
|
09.03.2010
8 березня відбулася всеукраїнська акція «Ти – квітка! Бережи себе!» |
|
09.03.2010
Завершилась зустріч українських молодіжних організацій Європи у Болгарії |
|
09.03.2010
Слідами StudCamp, або кому ж потрібні права студентів |
|
09.03.2010
У Луцьку відбулась смолоскипна хода пам’яті Романа Шухевича |
|
09.03.2010
Реєстрація на EcoKitchen продовжується! |
|
05.03.2010
Інтелектуальне шоу для розумників і розумниць |
|
05.03.2010
У Чернігові підписано протокол угоди про співпрацю у молодіжній політиці |
|
05.03.2010
Візьми участь у проекті «HRevolution» |
|
05.03.2010
“Академія фандрейзингу” відкриває нові можливості |
|
05.03.2010
Дискусія “Україна з новим Президентом” |
|
|
|
|
|
|
Левові сльози (проза)
Максим Волохань
|
|
Левові сльози
Перше, що дивує коли приїжджаєш у Львів – це змінність погоди. От уявіть собі ситуацію: ви гуляєте по площі Ринок, файна погода, сонечко і ви віршуєте піднятись на Ратушу – бо чого ж не піднятися? Так от – піднялися ви собі на Ратушу (хвилин 10-15 отаво дерлися з думками: «якого біса я сюди поперся»), а оказується, що, курва мать, почався дощ. Ось таке воно життя. Звісно якщо ви приїхали дня на три, як турист – то вам до одного місця то все, бо за три дні до того не звикаєш, скоріш навпаки. За ті три дні лише й можна, що поповнити кармани господарив Криївки, влити трохи східноукраїнського (чи якого там) менталітету в каналізаційну систему Львова, які до речі ще австрійці будували у тодішньому Лемберґу, та ще трохи попсувати ікони хто знає якої давності спалахом свого фотоапарату.
Але якщо вам пощастило потрапити у Львів хоча б тижні на три – тоді можна з упевненістю казати, що ви хоч трохи, але просякли духом цього дивного, неймовірного, депресивного, мокрого і магічного міста (не на докору то все буде сказано). І тоді помічається така дивна річ: дощ у Львові – то не явище природи, і навіть не збіг обставин. Дощ у Львові – то скоріше стан душі цього пост австрійсько/польсько/радянського міста. І сприйматися дощ починає якось по іншому, не як дощ, а скоріше як крик душі цього великого міста з «сімейства котячих», як каже Андрухович. Тоді розумієш чому і чим саме це місто є таке загадково-магічне, депресивно-історичне і просто неймовірно-неосяжне.
За ті сім з половиною століть, що існує Lemberg/L?ow/Львов/Львів, напевно що йому знайдеться за чим сумувати. По ньому пройшлося стільки людей/подій/режимів/і зрештою – дощів, що не варто навіть думати за чим саме проливає це місто свої левові сльози.
|
|
|
|
© Copyright: Максим Волохань, 2010 |
|
РЕЦЕНЗІЇДодати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся! |
|
|
|