Головна
Логін:  
Пароль:
  Забув пароль
  Реєстрація
про сайт редколегія автори твори обговорення додати твір
Головна · Твори  
Молодіжні Новини
02.03.2007
МСНУ пікетував Генпрокуратуру
02.03.2007
У Південній Африці створюють програму запобігання підлітковим самогубствам
02.03.2007
Акція "Подаруйте радість дитині на Великдень у родині!" на Тернопільщині
02.03.2007
Стипендії для молодих лікарів з України
02.03.2007
Єгипетські студенти масово вчать російську мову
02.03.2007
Корж розповість про плани мінмолодьспорту
02.03.2007
ФМЛУ відкрив Клуб молодіжної дипломатії
02.03.2007
В Кременчуці оголошено конкурс соціальних програм та проектів
02.03.2007
У Копенгагені протестують проти виселення мешканців Молодіжного будинку
01.03.2007
Краснодарську молодь виховають за 113 млн. рублів
Твори
До Всесвіту на довголіття
тетяна грицан

Обсерваторія

До небесних зіниць
На крутих берегах
Вимальовую осінь.
На сповнений
Шлях
Виливаються роси
Того дивного
Сну.
А покоси?
Їх зібрати
Не зможу.
Їх збиратимуть
Сльози
Стужавілих
Пісень,
Що не встигли
Зродитись
В той день,
Коли щастям
Усміхалися
Очі
Сині…
А осінь
Дивно сіє Туманом
При долині.
А осінь
Жар дарує
Людині.
Протуберанцями Її долі
Гаснуть
Щоднини
Фантоми.
Ідуть
До Сонця,
Піднімаються.
Удуші –
До волі,
Де зорі.
Сонні усі…

Величне
Хочу
Цілувати
Сонце,
Душею
Пригортати
Світ…
Бездонний
Погляд –
Хто це?
Вічності Очі
Чи Долі сміх?
Дивак.
Щасливий
Зодчий
Замальовує
Осені
Ріст.
На білім фоні
Синім-синім
Забарвлює
Зелені очі,
Червоним
Мітить
Блідий
Лист…
Де сизий
Ангел
На землю
Збризкує
Холодний
Піт,
Долинно,
Там білий
Листопад
Крізь
Зелень очей
Занотовує
Осені цвіт.
Дитинне.
На нім
Вінець
Журби…
Я падаю
Ниць.
Я лечу.
Я туди.
Я – чорне ніщо.
Я – білий світ,
Утомлена
Стопа віків.
Я – доля,
Що покохала
Жінку
(Муза викрашує
Жалі).
Так полюбила,
Як сестру,
Чисту незайману
Сторінку.
Ні, більше –
Як те било
У срібнім
Дзвоні.
На білім
Простиралі-тлі…
З Її очей
Веселкою
Стікають
Сльози
Солоні.
Дивно
Плаче
Зірка.
Величні
Зорі –
Наші
Долі малі
У срібнім
Бездонні.
.
Ранкове
Коли
Стикається
Небесне
Із земним
У чаші
Чорно-білій –
Ласкаво
Фіолетовим
Бринить
Небесна
Мить,
Затаєна
Планета
Дивно
Голосить
Мовчанням
Зелено
Сірим…
І зазирає
Зимно
Крізь
Світанкову Вічність
У зоряну
Блакить.
О Діоніс!
Біла
Магічність
Уже
Роздирає
Душу –
Феміда ж
Мовчить.
Сріблясті
Дюни
Сяйва
І тіней
Золотий
Тайфун
Зустрілись,
Привітались.
І непомітно
Білий
Геній
Рожеву
Долю
Гери
До пітьми
Відніс,
У задзеркалля.
Спинялась
Тоді
Мить…
Востаннє
Стрімким
Потоком
Меланхолії,
Любові
Вісником
Рясним –
Незвичний
Спів
Симфонії
Його
Зими,
Її
Весни –
Вони тоді
Кохались.
Небо
Зривалося
Уві сні,
Всесвіт
Горів,
Зорі
У сяйві
Задихались.
Що, то я?
Не знаю.
Він не смів.
Незвичною
Бруківкою
Різдвяних
Ночей
Спочило
Осені
Кохання…
Здавалось,
Торами
Пророчать
Струни
Болю –
Востаннє,
Вперше
І востаннє.

Оперезана синопсисом
Чуєш?
Світ іде
Догори дном.
То так крокує
Правда.
Уже своїм
Чолом
Торкається
Твого.
А завтра?
Що там
Завтра?
І крізь
Помсту віків
Я не хочу,
Не зможу
Запалити
Свій гнів.
Там горітиме
Ватра
Запозичених
Днів
Незрадливого
Щастя.
А звеличений
Світ
Притулить
До уст
Зоряну
Чашу .
Від неї і я
Життя
Пригублю,
Нектару
Каяття
Живого,
Що лірики
З усіх світів
Спивають.
Дивно,
До дна
Удивляюся –
Невинно
Думи
Світяться
І Вічність
Гранулює
У зернину.
Я п’ю?
Не віриться –
Там бачу і свою
Стежину.

Твоя
Я – земля
Стихій,
Земля
Падінь
І злетів.
Я – грім
І тиша
Твоїх доріг.
Ти передчасно Вийшов
За поріг –
Запеленались
Зорі
У сніги
Слідів
Твоїх
І Вічності
Заметів.
Вкривають
Гори
Німою
Тишею…
Ти тільки
Вийшов-но,
А я відчула – ,
Ти прийшов,
Маленьку
Зірочку
Знайшов.
І на кургані
Снів моїх
І слів
Усевишнього
Зайнялась
Музика
Життя.
Незвичний
Шал.
Що, каяття!
Такого щастя
Не хотіла…
Від захвату
Зомліла.
А ти – хотів,
А ти – зумів,
Її знайшов,
Бо вік за мною
Йшов…
Тепер
Землі й мені
Не залишаєш Вибору,
А миготливим
Оком
Кличеш ти
У світи,
Де царство мрій,
Де кореляція душ
І кроків віщих –Реляція
Виміру
Іншого.



Заранки й сутінки
Земля й небо,
Море й сонце,
Вода й вогонь –
То білим каменем
Життя й смерті
Стояла осторонь
Моя Україна.
На Водохреща,
На Святвечір,
На Новий день
Задумала…
Знайшла
Життя.
Хаосом
Намозолена
І стомлена
Життям –
То посестра Схилилась,
Ні, то мати.
Чи, може, я?
Не зумію
Розпізнати.
Яка вагома
Звістка
Відкриє
Тобі, днино,
Вірний шлях?
О Нитко Аріадни!
Даруй
Надію,
Осіни коханням
І вірою зміцни
України моєї
Знак.
На довголіття Долі!
За життя!
За нас!
Геть, сутінки!
Світла час!
Інші твори автора:
екзистенції
згоряти у слові
зимова ікона
не зраджуй
генезис
карпати

© Copyright: тетяна грицан, 2006

РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
Увага!
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
Гарні твори
Она улыбнувшись шагает дальше
Натаха Клименко
***
Василь Мартинюк
МОЖЛИВО
Надія Бек
лірика ромця здо(і)рика
Ромцьо Здорик
В чотири рядки - з гумором і без...
Вячеслав Семенко
І ось зустрілися ми знову...
KatriN
Друг
Катерина Іщук
Переспів
Буяльська Тетяна
пісня
Боднар Денис
Рояль
Руденко Виктория

про сайт | редколегія | автори | твори | обговорення | додати твір

Copyright 2005 © Всі права застережено