Головна
Логін:  
Пароль:
  Забув пароль
  Реєстрація
про сайт редколегія автори твори обговорення додати твір
Головна · Твори  
Молодіжні Новини
18.05.2007
Корупція у вузах України: хто справить бал?
18.05.2007
Мірошниченко: Потрібно не допустити, щоб паспортами «голосували» двічі
18.05.2007
Бейко: Якщо не я, то хто?!
18.05.2007
Молодих мовознавців нагородили електронними словниками
18.05.2007
У Владивостоку молодь вшанувала жертв СНІДу
18.05.2007
На місці школи в Беслані спорудять храм
18.05.2007
Кадиров піклується про підростаюче покоління
18.05.2007
Молодіжні хорові вечори у Кременці
18.05.2007
Всеукраїнська літня школа студентського самоврядування
18.05.2007
Конференція Севастопольського "Союзу молодих державних службовців України"
Твори
не зраджуй
тетяна грицан

Поклоніння

Не зраджуй
Я сонячну
Мрію
В долонях
Несла.
Хоч опіки
Серця
Терпіла,
Та з вірою
Ішла.
Крізь бурі
Роками
Ти – чинно
За нами.
Ти – переляканий
Лось.
Ні, здалось!
Прослизнув.
Ти – полоз.
Загубився
У тумані…
Коли
Розбиваються
Мрії
І гупає вітер
У браму
Кохання
Приблудним
Старцем –
Плаче доля,
А безмір
У краплях
Німіє ,–
Замучені
Тіні
У небо
Закопують
Землю
Малим
Озерцем…
Ми – долю
Просили,
Ми – сонця
Хотіли,
А вийшло –
Лицем упали
На ватру.
Яріти
Хотіли –
Ридати
Не сміли.
Згоріли
Живцем…
Коли Розбиваються
Сонячні
Думи –
Не зраджуй
Господньої
Віри,
Стань
Долі своєї
Творцем.

Сонячна сльоза
Таке життя –
Муза,
Музика,
Прокляття.
Таке життя…
Знову скажеш ти.
Таке –
По вінця
Біль утрати.
І ціпенієш
У сірих рамах,
Товчеш талан,
Як у ступі
Сіль.
І спати хочеш
(О коханий!) –
Не заснути.
І ти – не ти.
І біль – не біль.
То ким є ти,
Де твій засів?
Нема прикрас,
Нема слідів –
Незаймана
Біліє нива.
Кидаєш
До ріллі
Маленьку
Жменю
Спілих
Слів
(Твої слова
Правдиві,
Хоча за суттю –
Не пташиний
Спів).
Таке життя…
На грізний
Бій
Іде музика
Жива,
Іде життя
Здобути.
Там –
Підла злива,
Метушня.
Там засівають Гнів
Покрути
Учорашніх
Днів.
Розраді
Викручують
Руки.
І сонцем
Плаче там,
У небі,
Біль.
Гроза …
На полі –
Круки, круки…
Аж дивно,
Міниться
Сльоза
На чисту
Сонячну
Погоду.
То хто
Шипів?
То хто
Сказав,
Що я
Не того
Роду?
Я долю
У Сонці
Віднайду!
Підмоги
Попрошу
У Бога.
Я – хочу
Вірити
І жити.
До сонця
Піднімусь
Зі споду.
Яка моя дорога?
Котра
У мене
Мати?
То хто я є?
Очей закритих
Невинна пісня?
Що моє?
Певне,
Мої шати –
Туман у тумані.
Ні, вітер,
Що на лимані
Роздвоює життя Своє.
Надіюся, чекаю…
Ніде
Правди діти –
Я дим ,
Я мряка
У мирних
Сітях.
Учорашній
Знак
Теперішніх
Графіті…
Із зерен
Виросли
Слова
(Потужне
Поле
В електричнім
Мікро-),
Великий
Світ
У малій
Краплині
Віднайшла
Сльоза.
Із сонця –
Щастя світло.

Панацея
До В. Гренджі –
Донського
Колодязь.
Древній
Князь.
Неначе
Бог богів
Над світом
Див
Визрів.
І живизною
Будить розум
Цілющий
Дух
Святих родів,
Утамовує
Спрагу.
Ще крок –
У дорогу!
Кринице чиста,
Захисти!
Твоє наймення
Крізь віки
Зціляє душі,
Твій небесний Почин
Коханням
Землю
Зрушить.
Просякне
Тогобічну
Свідомість
Твій
Листопадовий
Хист.
А ти,
Маленький Артист,
Прилинеш
До рідного
Лона,
Врятуєш
Замучені
Душі…
Колись.

Загати
минулого
Хочеш?
Полечу
Динамічним
Костьолом,
Шляхами
Незаслужено
Заснулими,
У далеку
Русинську
Землю.
Хочеш?
Знайду
Твої
Стопи
І підігну
Ними
Завищений
Щабель
Знань.
Хочеш?
Вималюю
Квітку
На твоїй
Руці
І викину
Усі обтяжливі
Думки
Під корито
Поривань.
Хочеш?
Зрадію
Життю
І забуду
Усе,
Тобою
Колись
Замолене...
Ти можеш
Оправданим
Бути,
Можеш
Волю
Здобути.
Ні, хочеш
Спати –
Не заснути,
Муляють
Рани
Незгойні…
Вітре
Прикутий!
Розірви
Усі окови
Агонії,
Віддай
Минулому
Минуле,
Знайди
Ту правду,
Що сьогодні,
Не турбуй
Майбутнього
Заснулим,
Упусти
До серця
Дух Господній.

Заповідь
Поплач,
Поплач.
Не виплакати
Душу.
Уже обпікають
Сльози
Тіло…
То й що?
Чому?
Навіщо?
Мусиш!
Життя – полова.
Тисне
Наболіле.
О, як нещадно
Вимотаний
Шлях !
О, як погано
Серцю !
Жах !
Не треба,
Не знає
Про це голова.
Не відає
Незряча,
Що серце
Плаче.
А серце
Плакало
Тоді,
Як відлітала
Слава.
Далебі,
Плакатиме
Знову,
Коли
Вона
Крізь рани
Зненацька
Душу
Зажене
У тихий
Кут.
Агов!
Ії мені
Нема.
Поплачу
Знову сама
(До неї ,
Після неї,
І під час),
Бо я собі
Належу ,
А слава –
Слову.
Кожен раз…
В тумані
Затихла
Маленька
Людина.
Учора,
Сьогодні –
Щоднини
Вона
Віддавала
Любов .
А слава
У попелі
Душу
Купала,
Забула
Про слово.
Згущалася
Кров
Від болю
Такого.
Душа
Заяскрілась,
Маленька
Людина
Утомилась –
Спочила …
Не знала,
Кому
І навіщо,
Але заповідала –
Любов

Емансипація
Розколюється
Голова
На два
Великі кола.
Навпроти сонця –
Це моє .
Навпроти прірви –
Похоті смоли.
Певне,
Милосердя –
Тільки Бог.
Усевишній
Мислить,
Я – Переосмислюю.
Бог творить.
Я – перетворююсь.
Дух сіє –
Покірно
Зорюю
Свою маленьку
Ниву.
Дух у єдності
Живе,
А я роздвоююсь
Земним
На дві земні
Частини,
Перетинаю
Власні
Жили.
У високості –
Щастя!
А на моїх
Плечах
Лежить
Печаль.
Несила
Серцю
Подолати
Жаль.
З рук
Весни
Прийму
Причастя –
Його
Блаженство
Світло,
Найперший
Дух –
І непомітно
Покину
Сни.
Синь.
Висота.
Висну.
Зависаю.
Наповнилось
Серце
Жагучим
Огнем.
Піднялась
Душа
За днем.
Я – самітна.
Серед
Дня
За вогнем –
Емансипація.
Зростаю.
Доторк
До неба –
Реставрація
В собі
Себе.
Жага
Вогню –
Блаженна
Мить,
Душі
Потреба …
На шматки
Роздираю
Обличчя,
Що крає
І мучить
Душу.
Я не хочу
На те узбіччя,
Де стирчить
Зла потвора.
Не мушу.
Буду геть
Від пітьми
Далека.
Небом
Солодко
Мітить
Кола
Неземна
(Чи земна)
Лелека.
Я – за нею.
То не я,
То гордість
Моя,
Спонтанно
Відтискує
Чиїсь імена –
Картотека.
Нові
Обриси,
Нові
Слова
І обличчя
Нові
Вимальовує.
Велелюдна
Пора.
О, Блаженний!
Дух
Творить
І руйнує
Те,
Що творю
І руйную
Сама.
Лелеча
Доле!
Махни
Крильми –
Там вогник
Вічний
Над
Золотими Ворітьми
На тебе
Жде.
Не спить
Свіча
Єдина…
Зайнявся
Диск.
Ще мить –
У зимній
Висі
Ангел Життя
Горить.
Настала
Світла
Днина.

Спротив
Я – убиваю Любов.
Спаплюжена
Кров.
Крізь незримі
Дірки
Витікає
Кохання.
Я вбиваю
Любов.
Серце
Стомлене –
Знову
Хочу чути
Твій голос,
Востаннє.
Відриваю
Любов
Від основи
Основ.
Як далі
Жити,
Коханий?
Вибачай,
Ти себе
Не знайшов.
Ти й нас
Поборов.
Ти – не з нами.
Я вбиваю
Любов,
Так
Відразу,
Усю –
Не хочу
Рвати її Шматками.
Чорна
Спечена
Кров
Замальовує
Похоті зов,
А душа
У спокуті.
О, величним
Коли
Станеш
У жилах
Ти знову,
Мудре слово,
Чи вимрієш
Суттю?

Чужі
Боюся –
Божеволію.
Тривожуся.
Чекаю,
Щоприйде час,
І сонячні
Хвилини
Опієм
Виллються
На нас
Без нас,
Коханий.
Зелене поле
Мріє, мріє…
Зелене поле –
Неба синь.
А там,
На пасмурній
Долині
Пасеться
Білий кінь.
Стоїть
Задуманий.
Один.
Посеред світу.
У спочинку.
Мітить сни
І доглядає
Осені відтинки.
Журливі
І ми…
Час відпускати
Пройдені
Роки.
Здається, наші,
Ні ,чужі
Хвилинки
Я відкриваю
Очі,
Прямо йду.
Аж схаменулася! –
Провалля.
А ти
Заснув,
Як Білий кінь,
Мене забув,
Забув
Слова кохання.
Усі звуки
Розгубив.
Іх підбирає
Вітер.
На полі
Скупчує
Гостинно.
Як вітер,
Вимрієш
Незнаним
Ти – тінню
Виявишся.
Чинно...
Крізь стогін
Слів –
Твій сміх.
Твій плач
Невинний
Без нас
За нами
Іде невпинно.
Ти – захищався ,
Як умів.
І я щосили
Захищалась.
Ти – до ярма
Мене упряг.
І я тебе
Упрягала…
Як умів,
Так жив .
А я не сміла
Жити так.
Я – виростала.
Тепер – сама.
Сама вже
Вітром
Стала.

До світла
Примхливо
Стомлені…
Манірно
Гордовита я,
Уся між них .
Вони –
Довершені,
Весною
Висвітлені
Ниті.
Я – упоперек.
Я – зміщена.
Я – із тих,
Що йшли
Туди,
Де позов
Вітру й нині,
Там біди
Бачили –
А потім
Посеред бурі
Відпочитли.
О ні!
Я – знову
Сама,
Неначе вивірена
Книга,
Життя, котрої
Виповнилось
Вщерть.
Була зима,
Тепер –
Відлига.
За нами –
Жертви,
Зриви,
Смерть…
А я іду.
Поміж камінням.
Зі шрамами
Світла –
У тінь .
Що не знайду ,
Те мушу
Загубити .
Небесна синь
З-поміж Підвищених
Найвище
Прагне
Бути ,
Віх хрест
Нести.
Як паросток
Весни –
Жаданий
Промінь
Сонця–
Дім Усеосяжний.
Примхливо
Стомлені,
Манірно
Гордовиті
Пройшли
Поважно,
Пропали
Роки,
Миті.

Інші твори автора:
екзистенції
згоряти у слові
До Всесвіту на довголіття
зимова ікона
генезис
карпати

© Copyright: тетяна грицан, 2006

РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
Увага!
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
Гарні твори
Давайте Жить!
Руденко Виктория
Чи знаєш ти де є твій дім ?
Максим Хоботов
А на полонині гори сині...
Руденко Виктория
Ступай, но помни: жизнь просрочена
Віталій Круглов
МОЖЛИВО
Надія Бек
Нікому тебе не віддам (Never, never let you go)
Daria Bonita
Великому Человеку прошлого столетия - Владимиру Высоцкому
Руденко Виктория
В ніч на Івана Купала
Лидия Люшня
Жага .....
Микола Господарик
Это жизнь!
Станислав Островский

про сайт | редколегія | автори | твори | обговорення | додати твір

Copyright 2005 © Всі права застережено