11-04-2005

Сьогодні постає перед нами дивна закономірність: людей, які люблять поезію, традиційно менше, ніж тих, які люблять прозу. А ось молодих авторів, які пишуть поезію — остатньо. Тому не дивно, що постає питання: "Так де ж знайти їх"? Інтернет став чи не єдиним прихистком для них. Поезія — це завжди окрема розмова, а тим більше поезія в мережі...

Довгий час я перебувала під впливом поширеного стереотипу: вірші зараз нікому не потрібні, поетичні збірки – абсолютно неліквідний товар, поети – це диваки, які за власний кошт видають мізерним тиражем свої книжки і продають їх потім один одному. Але випадково потрапивши на кілька поетичних вечорів, я була вражена силою поетичної майстерності абсолютно невідомих широкому итацькому колу авторів. У кращому разі ці автори мали статус “широко відомих у вузьких колах”. Така несправедливість спонукає до дій. Безумовно, зараз талановиті поети не мають коштів на видання книжок, а пересічний шанувальник поезії не має вибору: доводиться думати про грубе, матеріальне, але їстівне. Але ж, дякувати технологічному прогресу, є Інтернет! Абсолютно демократичний і новітній засіб масової інформації. Будь-який тираж книжки просто не йде ні в яке порівняння з миттєвим і доступним “виданням” в Інтернеті. Так само непорівняльно мізерна ватість розміщення віршів, як і будь-якої іншої інформації в Інтернеті.
Проте пошуки в Мережі показали, що сучасної української поезії начебто не існує. Ті кілька сайтів, присвячених літературі, зокрема віршам, тільки підкреслюють нашу жахливу відсталість. Для порівняння, в Росії таких сайтів тисячі, якщо не мільйони!
Характерна риса нашого, українського літературного Інтернету — перенаснаженість дрібними сайтами. Навіть коли відкинути типові «домашні сторінки» з неодмінним розділом «творчість», домінуюча більшість ресурсів — це дітища одного-дво ентузіастів, які у вільний від роботи час і за власні гроші просувають національну культуру в мережу. Відповідно, не дивує ні фрагментарність (і бідність) наповнення, ні поновлення «коли настрій буде», ні відверто грубий дизайн.
На даний момент в Інтернеті існує два типи поетичних сайтів: перший тип — онлайновий, коли автори мають змогу самопублікуватись і другий тип — офлайновий, коли матеріали розміщує модератор сайту. Враховуючи той факт, що онлайнові сайти дуже скоро перетворюються на графоманське звалище, в якому вкрай важко знайти і вичленити ікаві матеріали, багато з власників поетичних Інтернет-проектів  зараз приймають рішення зупинитися на комбінованому варіанті — з технічної точки зору сайт розробляють, як онлайновий зі всіма достоїнствами оперативного розміщення інформації, але доступ до викладки поетичних матеріалів мають тільки редактори, які несуть моральну відповідальність за якість розміщених творів.
На сьогодні найпродуктивнішим Інтернет-форматом є портал. Звести його до простої добірки посилань, як це реалізовано в «Харьковском портале» (www.portal.kharkov.ua/list/group/31.html), — просто, але безглуздо, на такий ресурс відвідувачі зайдуть максимум двічі-тричі, поки не «переберуть» усі лінки.
Портал повинен містити кілька динамічно оновлюваних блоків, серед яких новини, анонси, аналітичні матеріали, підбірка ключової інформації та текстів, приміром у вигляді бібліотеки чи онлайн-енциклопедії. Не завадять і різні види взаємодії з аудиторією, як-от голосування, форуми, розсилки.
На щастя, критичні відгуки відіграють позитивну роль і в українській Інтернет-„павутині” починають з’являтися поетичні сайти, де естетично підготовлений читач матиме чимало насолоди, гортаючи сторінки цієї прози в он-лайновому режимі, і, безперечно, повертатиметься до них знову й знову.
На одному з таких сайтів Ви вже зараз знаходитесь. Впевнені, що його вдосконалення залежить не лише від модераторів, а й від читачів та молодих авторів. Тому, приєднуйтесь до роботи! Зробимо поетичний uaNet яскравішим разом!

Євгенія

Перейти до списку