|
|
|
 |
|
|
|
Тернопільський етюд
Вячеслав Семенко
|
|
Вітерець Музейною пробіг,
в ля-бемолі свиснув під вікном,
під вербою спочивати ліг,
щось прошепотівши перед сном.
Як між іншим,зазвучав баян,
тихий спів,неначе проба сил.
Керував ладами нотний стан
ларінгітно бухкали баси.
Темнота розмила вулиць стрій,
акварельно захід відпалав.
а баян на мові на своїй
пісню-повість в сутінки вплітав
Чувся в голосі високий рід,
майстра нетутешнього рука,
а по вулиці музичний мід
перламутром з гудзиків зтікав.
Німота хвилинна- в вухах дзвін,
І тепер вже загудів орган.
Бахова молитва поміж стін
гіркотою плакалась Богам...
...Запах сцени,в очі -- сотні сонць,
повний зал захоплених сердець.
Те .що не забулось,не збулось,
і тепер уже далеко десь...
Тиша з"їла кодовий акорд,
дзвін монет,як плата за концерт.
Наче другу віддаючи борг,
музикант погладив інструмент.
Скільки душ - окрилених пісень
він з долоні в небо відпустив...
...З лави встав маестро- ось і все.
І розтанув в сутінках густих.
|
|
|
|
|
© Copyright: Вячеслав Семенко, 2006
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
дуже гарний настрій вірша, особливо для тернополянина, яким я є. Але от, як на мене, то слово "баян" не є дуже поетичним і при читанні поезії дуже ріже вухо.
ВікторКіяшко - 2008/01/16 15:21 »
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
