|
|
|
 |
|
|
|
Ще хоч мить !
Вячеслав Семенко
|
|
Я йшов під гору, день згасав.
І ніс намріяну надію -
зловити тіні, що синіють.
я піднімався, поспішав.
Чим вище йшов я, тим ясніш
ставали обриси далекі.
Та поступ мій, спочатку легкий,
поважчав після бездоріж.
І там, де піднімався я,
світліли гори, а вершини
хоч день, здається завершили,
ще сяяли, і вся земля
прощальним світлом обняла
мене у цім важкім поході.
Та бачив я - між гір, на споді
вже ніч долиною лягла.
І лиш для мене вдалині
сміялось деннеє світило,
І, хоч не довго посвітило,
та день продовжило мені.
Горіли ступні cтертих ніг,
поти стікали ручаями.
Та вже прийшло мені до тями,
що я свій день продовжить зміг! |
|
|
|
|
© Copyright: Вячеслав Семенко, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
