Перемийте кістки, перетріть! Не чіпайте лиш крил Моїх білих! Ганна Чубач
Пашіють інквізиторські костри, У коло замикаючи нещадно. А серце поривається в нестрим, Аж деренчать у ньому коліщатка.
Звивається вогонь, немов канчук, Але сумління ще не обпалило. Я уві сні пораду мудру вчув: «Надійся не на меч, а лиш на крила»
А єзуїтство, мудре й гонорове, В багаття ревно підкладає дрова. Та всі багаття вигаснуть на ранок. Роса загоїть опіки і рани, А єзуїтам лишить сірий попіл, Що не тепліше їхніх мізантропій.
|
|