|
|
|
 |
|
|
|
Грозовіє в серці...
Діма Княжич
|
|
* * *
Грозовіє в серці, грозовіє,
Засвітили пломені в очах.
Коротко спалахують надії,
Ніби блиски ватри на мечах.
Вже Овлур не свисне за рікою.
Проржавіли наші ланцюги.
Кров поган духмяна, ніби хвоя,
Хоч забуті вівтарі богів.
Відали про горе серцем чулим,
Підійнявши братовбивства стяг,
Бо чужинські мури перетнули
Всі шляхи свободі в майбуття.
Що то ярликів і хартій груди,
Лови, учти, келихи п’янкі,
Коли обрій цілиться у груди
Сотнею гартованих клинків?
Задуми – як Вавилонські вежі –
Падають на вільну нашу путь.
Вже давно здобуто незалежність,
Та взаємозгоди – не здобуть.
Киньмо ігри в месіанський етнос,
Знов минуле кличе на турнір!
Хай у душах закняжіє єдність
І здійме народний дух – до зір!
30.12.06.
|
|
|
|
|
© Copyright: Діма Княжич, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
Нічого кращого та патріотичнішого за Ваш вірш напевно іще не було написано! Він шалений, стрімкий, перейнятий справжнім українським духом!
Мілана Горобченко - 2008/12/30 12:35 »
|
| ЗАУВАЖЕННЯ: |
(Додати) |
| |
|
/У вас чудові навчителі/
Мілана Горобченко - 2009/01/20 17:47
|
|
Дякую!
Хоча після Сосюри і Симоненка важко написати щось патріотичніше.
Діма Княжич - 2009/01/04 12:35
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
