Голодомор. Це не голод. Голодо… мор… це страшні сторінки української історії, коли в людей примусово, силоміць віддирали хліб, зерно, борошно, усе… Це недовго. Прийшли, забрали і все… Ні, не все. А що далі?... Смерть… Ні, не смерть. Життя?! Так?! Це життя з однією думкою – «я хочу їсти». А що їсти? Нема нічого… Людина живе, усвідомлюючи, що скоро її смерть. Небажана, необгрунтована, примусова смерть. Коли? Скоро… Та спочатку страшне життя…
Життя з голодними тілами,
У животі – постійний біль,
Судоми, марення ночами,
Усе вмирає звідусіль.
Птахи, тварини…навіть люди.
Для них усіх харчів нема.
До яких пір знущатись буде
Еліта сталінська, хто зна?
А навкруги зима лютує:
Мороз, замети, холод, сніг.
Зима нічим не нагодує
І не один у землю ліг.
Вмирають рідні й ти не в силі
Завадить смерті, ти – не Бог.
Ночі і дні тобі не милі,
Ти і твій голод – ви удвох.
Очі запали, сохне тіло,
Живіт лиш пухне і болить.
Усе населення терпіло
І намагалось пережить.
А далі ноги, як колоди,
І рани, виразки на них.
І навіть вмерти уже згоден,
Але життя тримало їх.
А чим жили, яка пожива?
Маляcнник, мерзлі бурячки,
Конина дохла, мерзла й сива
Та горобці і їжачки…
А хліб цвіте, гниє в коморах,
Голодного ж не пустять тут.
Хліб є в мішках і у соборах –
Це хліборобів тяжкий труд.
Та їм цей хліб ніхто не верне,
А коли спробують забрать,
То влада голшову їм зверне,
І може просто розстрілять.
Навколо помирають люди,
І не війна це, не чума.
Й ніхто не змінить, не осудить
Знущання влади?! Та дарма…
У хлібороба хліб забрали,
Украли, видерли із рук.
Усіх людей пограбували,
На смерть всіх – від голодних мук.
Голодні очі їсти просять,
Давно не їли: місяць, два?
Голодна смерть людей всіх косить,
Дітей… вона не вибира…
Це страшно, дуже, це жахливо,
Бо голод – дужчий за усіх.
Голодомор – не справедливо.
Голодомор – людина йде на гріх.
Заманює окрайцем хліба
Людину в хату. Біда йде.
У серці щось кольнуло ніби.
Нема людини вже ніде.
Ніхто не знайде, не почує,
Ніхто людину не побачить.
Навколо голод лиш панує!..
Людину з’їли… Що це значить…
Голодомор. Голодо мор.
Цей Жовтий князь – наше минуле,
10 мільйонів душ – терор.
Дай Бог, щоб ми це не відчули.
|
|
