|
|
|
 |
|
|
|
Моя Україна
Ігор Калиниченко
|
|
I
Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!
Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м'яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.
Моя Україно! Світання у полі,
Вінок золотистий, ясна височінь.
Багато пила полинової долі,
Багато страждала, тепер- відпочинь!
Моя Україно, розлогі смереки,
Озерні гаї і безкрайні степи.
В тобі передзвін обізвався далекий,
Озвалось відлуння лихої доби.
За тебе йшли битись на бій козаченьки,
Стрільці Січовії, повстанці УПА...
Поклали голівоньки браття рідненькі,
Щоб зникла із серця солона ропа.
За тебе земля обливалася кров'ю,
За тебе гармати ревли у полях.
Тебе захищали святою любов'ю,
Щоб вийти на світлий і праведний шлях.
Моя Україно! Тобі віддавали
Красу і талант, молодії літа,
А кляті собаки глумились, плювали,
Терзали тебе, моя ненько свята.
Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Мерщій поєднаймо серця полум'яні
На вічні роки і прийдешні віки.
II
Моя Україно! Сади забуяли,
В озерах пливуть голубі небеса.
Печаль і тривога у серці зів'яли,
Квітує навколо чарівна краса.
Солодкий нектар розіславсь у повітрі,
Палає каштанами Київ дзвінкий,
Хміліють квітки в золотистому світлі
І пестить обличчя промінчик п'янкий.
Як гарно вдихати повітря духмяне,
Дивитись на стиглі, квітучі поля,
І знати, що ти, моя ненько кохана,
Уже незалежна і вільна земля.
Моя Україно! І де б я не їздив,
І де б не блукав я (о мати, прости!),
Завжди проклинав я отих комуністів,
Що довго тобі не давали цвісти.
Моя Україно, рожевий серпанок,
Напоєне збіжжя солодких полів.
В барвистій росі прокидається ранок
І віє над світом замріяний спів.
Моя Україно, розбиті дороги,
І зоряних лук золотисті сліди...
Ти знищила всі мої болі й тривоги,
Умила відром дзвінкової води.
Моя Україно! Ти сильна й багата,
У тебе мільйони найкращих синів,
І мова твоя, солов'їна й крилата,
Ще світу покаже величний мотив.
Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,
Махнуть золотистим крилом рушники,
І щастя затмить всі печалі й тривоги
На вічні роки і прийдешні віки!
Моя Україно- Волинь і Поділля,
Донбас, Придніпров'я, Карпати і Крим.
Тебе не здолало фашистське свавілля,
Не з'їли поляки, не вбив "Третій Рим"!
Хай весни твої гомонять калиново,
Летить крізь туман до майбутнього шлях,
Хай з вітром бринить від Луганська до Львова,
Від Ялти до Луцька блакитний твій стяг.
Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки!
Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина
Запалить любов'ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця!
|
| Інші твори автора: |
| Станція Мирова |
| Помирає село |
| Осінь багряна |
| Квітка-Євгенія |
| Якби ти була зі мною |
| Дорога. Осінь. Сонні явори |
| Є. Т. |
| Осінній день запав сльозою в душу |
| У полі розійшлися три дороги |
| Рідна мова |
| Весна сховалась у вербових косах |
| В тебе серце безцінне й душа золота |
| Тихий вечір |
| Лише Україна |
| Війнуло прохолодою від гір |
| Сон |
| Свічки каштанів до вікна схилились |
| Ходжу, збираю роси на стерні |
| Я ждав на зупинці трамваю |
| Галичанка |
| Там, де звуки тануть без кінця |
| Іду по вулиці села |
| Рідна мова - предків світлий голос |
| Коли встають світанки сині |
| На нашій тихій вулиці |
| Я вірю, я знаю |
| Земля, що батьківською зветься |
| Золотисті клени |
| Незнайомці |
| Я не бидло, я - людина |
| Моя Україно, квітучі поля |
| Жменька рідної землі |
| Вітер липам розчісує коси |
| Поезія - це сонце у блакиті |
| Оксамитом чистим в цьому імені |
| В той час, коли сонце жадане |
| Червоні троянди |
| Кожний дотик - неначе поема |
| Як трепетно звучить твоє ім'я |
| Гаптує сонце землю молоду |
| Долинка |
| Оксані |
| Літо. Липень. Тихі верби |
| До побачення, Любицьке |
| Україна - синь ставків |
| Повітря в полі пахне житом |
| Прокинулось Любицьке- мила земля |
| Я народився на Запоріжжі |
| Зоряна дорога |
| Повертаючись із вирію, лелеки |
| Любицьке |
| Повстанська балада |
| Горять вогнем листки на яворах |
| Прийшла до нас багряна осінь |
| Розіслався в травах вересневий вечір |
| Бабине літо |
| Відшуміли жнива на колгоспних полях |
| Дай мені, доле, краплину кохання |
| Зоря над вербою |
| Згадай мене |
| Польові путівці |
| Вечори на Лісничанському ставку |
| Серпень |
| Ми серце живимо любов'ю |
| Кругом комуністи, а я не боюсь |
| І хоч мене чекають втрати |
| Я люблю, кохаю вечір |
| Рядки на пам’ять |
| Про калину та березу |
| Не плюй на землю (За Ю. Рибчинським) |
| Люблю життя |
| Хтось накрапав на небо росинки |
| Хмари, розходьтеся |
| Я піду у поля, де пшениця росте |
| Мальви |
| Намалюю твій образ дощем на вікні |
| Заліз виноград на черешню |
| Берези вдягнули зелені хустини |
| Весняний вечір в Любицьких полях |
| Полтавщино кохана (Пам'яті Дмитра Луценка) |
| Серпанком далі оповиті |
| Тільки б ти щасливою була |
| Хилить вітер |
| Блукає в травах тепле літо |
| Білокрилі лелеки |
| Дуже кепсько і недобре |
| Дув холодний вітер з Фінської затоки |
| Засяяли білі лампадки бузкові |
| Ніде не краще, ніж в моїм краю |
| Весняна пісня |
| За тижнями роки ідуть невпинно |
| Дівчина дуже рідкісної вроди |
| Вітер цілує дерева в саду |
| Хоч у душах багато облуди |
| Люблю село |
| Уже не стогне Дніпр широкий |
| Моя земля полита кров'ю |
| Коли в грізний час підіймаються руки |
| Самоспалений |
| Блукаю даллю синьою |
| П'ятнадцять років Любицьке у серці |
| Щасливий час, натхнення мить |
| Даль Гуляйпільщини |
| Другу ніч не видно зір на небі |
| Ми патріоти тільки на словах |
| Моє серце належить тобі |
| Люблю траву зелену на лугах |
| Тихо в душу вітерець подув |
| Кохаю не лише за гарну вроду |
| Анастасія |
| Українські берези |
| Врятуй мене, моє кохання |
| Я так люблю зелений дзвін барвінку |
| Подивися, друже, все навкруг чудове |
| Перший сонет |
| Пам'яті В'ячеслава Чорновола |
| Блакитний степ, дзвінке ясноголосся |
| Вода із Василевської криниці |
| В місті далекім ночами все сниться |
| Не згасне сонце нашого кохання |
| Діамантами небо за квітчане |
| Облетів у саду дивоцвіт |
| Прийшла весна |
| Плекаймо добро і надію |
| До чого докотилась, Україно? |
| В краю, де в полях тихо в'ється |
| Абрикосом зацвів рідний край навесні |
| Нестиму я в душі вкраїнський стяг |
| Не бував я в чужинських краях |
| Засміялось сонце над степами |
| Защебечуть джерела, немов солов'ї |
| Люблю тебе, блакитно-жовтий стяг |
| Квітка-Україна |
| Чого ми відцурались Батьківщини
|
| В моє вікно шепоче липа |
| Пливуть в минуле зустрічі і дати |
| Вкриває небо шовком ночі |
| В тихім леті доріг |
| Бабусин милий двір |
| Там, де мов струна, бринить потік |
| Братам-українцям |
| Мої діди в УПА не воювали |
|
|
|
|
© Copyright: Ігор Калиниченко, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
Гарно, патріотично, помірно націоналістично! Сподобалось, незважаючи на маленькі огріхи. Якщо Вам не складно, відгукніться на пропозицію: я хочу надрукувати Ваш вірш в своєму виданні, як приклад чудового патріотичного твору. Дякую за твір, отримала задоволення від прочитання. Сподіваюсь на Ваш лист на електрону адресу.
Оксана Вишневська - 2009/01/24 22:25 »
|
|
|
|
так. Народ щоб хотів розуміти! А політюгани хай вчать напам`ять правильну поезію!
СергійЧереп - 2008/05/28 22:03 »
|
|
|
|
Чудово! Звучно! Дай Боже, щоб на далі Ви такими словами оспівували красу України, та щоб народ НАШ хотів зрозумів хто він. З повагою до Вас.
ВасильШляхтич - 2008/03/29 20:11 »
|
|
|
|
Гарні вірші й читаються дуже легко. Ото у всіх тих "географічних пунктах", крім "третього Риму", я маю близьких родичів - в Луганську, Львові, Луцьку, Донбасі та ін., :)
A. Araliya - 2008/03/13 16:15 »
|
| ЗАУВАЖЕННЯ: |
(Додати) |
| |
|
Чудово пишете. Я вірю,що такі ж думки у кожного свідомого українця. У мене теж є коротенький вірш про Україну,але Ваш твір - це гімн нашій державі. Щиро дякую за патріотичний настрій у Вашій творчості!
З повагою,Риндова Лариса
ЛарисаРындова - 2008/05/31 13:51
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
