virsh.com.ua :: Твори

Не торкаючись трав, не лишивши слідів в порохняві доріг,
уникаючи поглядів вікнами розокулярених міст,
у сідлі він летить і ніколи йому не завершити біг,
поки знов на шляху не постане з віків той обпалений ліс.

Стрічний вітер вплітає сваволю вуздечки у гриву коня,
дно зіниць - зцементований відчаєм попіл зотлілих надій.
що шукає у світі живих, чи намарне когось доганя
блудний син, нерозкаяний Богом,непрощений батьком, Андрій.

У загублену шаблю сосновим корінням вплітається час,
тисне в плечі, як плата за зраду, чужинський жупан.
Та удень і вночі знову кличе, зове блідочоле дівча
за собою у ніч, у знеможенохтивий туман.

Кволі руки її розірвали сталевий братерства ланцюг,
вірність серця зіткнулась із лезом обов"язку - антитіла.
Порятунок від батька - сльозами відточена крапля свинцю
на свитині козацькій розлитим червоним вином зацвіла.

Ця краплина упала на терези, названі "пекло і рай",
лиш здригнулись вони, а суддя зрівноважив і гріх і добро.
Злочин зради і вірність коханню - нарівно закінчилась гра.
Присуд: вічно летіти між брудом землі й чистотою зірок.

На зчорнілих беззвучних вустах вічно нести полячки ім"я,
лоскотати невидимим шовком волосся чекання долонь.
Але знову вітри незборимо вертають на круги своя,
Дубно. Ніч. В котрий раз кожен грає призначену автором роль.

Незбагненно - чи ніч , наче очі, чи очі, як стомлена ніч.
Переплетення слів з невгамовністю губ - епілог в забутті.
Голубі переливи прозорості душ, що прийшли з потойбіч,
невагомість туману з ознаками пристрастю сплетених тіл.

Буде ранок . Обвуглений ліс і Тарас,чи людина, чи тінь...
Краплі батькових сліз на долоні застигнуть блискучим свинцем.
Недолюблених душ, недомучених мук, недожитих життів
на останнім листку всемогутнє перо замикає кільце.

...А Петро угорі заховає ключі і відверне лице,
унизу перевернеться автор у темнім своїм небутті.

Інші твори автора:

Ще хоч мить !

ПРО БОРЩ І НЕ ТІЛЬКИ

ЗА ТИЖДЕНЬ ДО РОЗСТРІЛУ (До 70-річчя загибелі М. Семенка)