|
|
|
 |
|
|
|
Станція Мирова
Ігор Калиниченко
|
|
На Мировій цвітуть тополі,
Гуркочуть сонні поїзди,
Вітри - орлята ясночолі
Твої розшукують сліди,
Що загубились в стиглім житі,
Де грає сонячна ріка,
Де наче роки непрожиті
Бентежна молодість блука.
Палають зорі, наче маки,
Мига кирпатий світлофор,
Шумлять дуби, мов гайдамаки,
Ставкових жаб розлився хор,
Та лиш тебе ніде не видно,
Ніде не чути голос твій,
І знов печаль небесно-срібна
Лягає в присмерк луговий.
Я пригадаю наше літо,
Медових зустрічей тепло,
Що так натхненно і розкрито
В серця закохані текло.
Як під черешнею густою
Боготворив твоє ім'я...
Тепер все вкрито лободою,
Любов не вернеться моя.
Свистить остання електричка,
Додому їхати вже час.
Засяє колій довга стрічка
В полоні зоряних прикрас.
А в пелюстках дзвінкої долі
На солов'їній Мировій
Цвістимуть радісно тополі
І незабутній образ твій.
|
| Інші твори автора: |
| Помирає село |
| Осінь багряна |
| Квітка-Євгенія |
| Якби ти була зі мною |
| Дорога. Осінь. Сонні явори |
| Є. Т. |
| Осінній день запав сльозою в душу |
| У полі розійшлися три дороги |
| Рідна мова |
| Весна сховалась у вербових косах |
| В тебе серце безцінне й душа золота |
| Тихий вечір |
| Лише Україна |
| Війнуло прохолодою від гір |
| Сон |
| Свічки каштанів до вікна схилились |
| Ходжу, збираю роси на стерні |
| Я ждав на зупинці трамваю |
| Галичанка |
| Там, де звуки тануть без кінця |
| Іду по вулиці села |
| Рідна мова - предків світлий голос |
| Коли встають світанки сині |
| На нашій тихій вулиці |
| Я вірю, я знаю |
| Земля, що батьківською зветься |
| Золотисті клени |
| Незнайомці |
| Я не бидло, я - людина |
| Моя Україно, квітучі поля |
| Жменька рідної землі |
| Вітер липам розчісує коси |
| Поезія - це сонце у блакиті |
| Оксамитом чистим в цьому імені |
| В той час, коли сонце жадане |
| Червоні троянди |
| Кожний дотик - неначе поема |
| Як трепетно звучить твоє ім'я |
| Гаптує сонце землю молоду |
| Долинка |
| Оксані |
| Літо. Липень. Тихі верби |
| До побачення, Любицьке |
| Україна - синь ставків |
| Повітря в полі пахне житом |
| Прокинулось Любицьке- мила земля |
| Я народився на Запоріжжі |
| Зоряна дорога |
| Повертаючись із вирію, лелеки |
| Любицьке |
| Повстанська балада |
| Горять вогнем листки на яворах |
| Прийшла до нас багряна осінь |
| Розіслався в травах вересневий вечір |
| Бабине літо |
| Відшуміли жнива на колгоспних полях |
| Дай мені, доле, краплину кохання |
| Зоря над вербою |
| Згадай мене |
| Польові путівці |
| Вечори на Лісничанському ставку |
| Серпень |
| Ми серце живимо любов'ю |
| Кругом комуністи, а я не боюсь |
| І хоч мене чекають втрати |
| Я люблю, кохаю вечір |
| Рядки на пам’ять |
| Про калину та березу |
| Не плюй на землю (За Ю. Рибчинським) |
| Люблю життя |
| Хтось накрапав на небо росинки |
| Хмари, розходьтеся |
| Я піду у поля, де пшениця росте |
| Мальви |
| Намалюю твій образ дощем на вікні |
| Заліз виноград на черешню |
| Берези вдягнули зелені хустини |
| Весняний вечір в Любицьких полях |
| Полтавщино кохана (Пам'яті Дмитра Луценка) |
| Серпанком далі оповиті |
| Тільки б ти щасливою була |
| Хилить вітер |
| Блукає в травах тепле літо |
| Білокрилі лелеки |
| Дуже кепсько і недобре |
| Дув холодний вітер з Фінської затоки |
| Засяяли білі лампадки бузкові |
| Ніде не краще, ніж в моїм краю |
| Весняна пісня |
| За тижнями роки ідуть невпинно |
| Дівчина дуже рідкісної вроди |
| Вітер цілує дерева в саду |
| Хоч у душах багато облуди |
| Люблю село |
| Уже не стогне Дніпр широкий |
| Моя земля полита кров'ю |
| Коли в грізний час підіймаються руки |
| Самоспалений |
| Блукаю даллю синьою |
| П'ятнадцять років Любицьке у серці |
| Щасливий час, натхнення мить |
| Даль Гуляйпільщини |
| Другу ніч не видно зір на небі |
| Ми патріоти тільки на словах |
| Моє серце належить тобі |
| Люблю траву зелену на лугах |
| Тихо в душу вітерець подув |
| Кохаю не лише за гарну вроду |
| Анастасія |
| Українські берези |
| Врятуй мене, моє кохання |
| Я так люблю зелений дзвін барвінку |
| Подивися, друже, все навкруг чудове |
| Перший сонет |
| Пам'яті В'ячеслава Чорновола |
| Блакитний степ, дзвінке ясноголосся |
| Вода із Василевської криниці |
| В місті далекім ночами все сниться |
| Не згасне сонце нашого кохання |
| Діамантами небо за квітчане |
| Облетів у саду дивоцвіт |
| Прийшла весна |
| Плекаймо добро і надію |
| До чого докотилась, Україно? |
| В краю, де в полях тихо в'ється |
| Абрикосом зацвів рідний край навесні |
| Нестиму я в душі вкраїнський стяг |
| Не бував я в чужинських краях |
| Засміялось сонце над степами |
| Защебечуть джерела, немов солов'ї |
| Люблю тебе, блакитно-жовтий стяг |
| Квітка-Україна |
| Чого ми відцурались Батьківщини
|
| В моє вікно шепоче липа |
| Моя Україна |
| Пливуть в минуле зустрічі і дати |
| Вкриває небо шовком ночі |
| В тихім леті доріг |
| Бабусин милий двір |
| Там, де мов струна, бринить потік |
| Братам-українцям |
| Мої діди в УПА не воювали |
|
|
|
|
© Copyright: Ігор Калиниченко, 2009
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
