Про силу мистецтва
присвячується митцям
Гумореска
Завiтали до колгоспу
Актори з столицi.
Всi в костюмах, вишиванках,
Стрункi, повнолицi.
Хто худий, немов жердина,
Хто гладкий, як глобус.
Чоловiк, либонь , iз тридцять
Напхалось в автобус :
Молоденькi балерини,
Поважнi артисти.
Глядачiв зiйшлося стiльки -
Не було де й сiсти.
Хоч некормленi корови
Й недоєнi кури,
Та кожному ж понюхати
Хочеться культури.
Першi вийшли балерини,
Махнули ногами...
Трактористам стало добре,
Доярка - погано.
З"явилися й музиканти
I пiд мандолiну
Ушкварили "Ще не вмерла..."
Й "Червону калину".
Врештi вибiг якийсь вуйко
Читати усмiшки,
Скривив пику, та народу
Не смiшно нi трiшки.
Чи так зiрки в небi стали,
Чи жарти невдалi,
Та вже хочеться селянам
Послать дядька далi.
А той наче i не бачить
Й не чує нiчого.
"Слухайте-но ще одну
Байку Глазового !"
А тi ж байки з бородою,
Як Фiдель з Гавани,-
"Вже їх знаємо напам"ять,
Нехай перестане !
Нам їх вже обридло слухать,
Набило оскому!
Давай сюда балерин нам ,
Бо пiдем додому !
Вже разiв iз двадцять чули
Ми цi анекдоти,
Нам вiд їх уже не смiшно,
А спати охота !"
Аж тут раптом iзненацька
Пiшов смiх рядами.
Смiється старе ,мале,
Тiтки iз дядьками.
Гумориста аж засяяв-
Бризка з рота слинка,
А не зна, що розстiбнулась
У нього ширинка.
Розпашiлося обличчя,
Хитро мружить очi,
Дума : "То вiд гуморесок
Усмiшки дiвочi".
Вибрав вiн серед глядачок
Найкращу фiгурку,
Та й став байку торочить їй
Про цнотливу курку.
Розказує й показує
Руками наочно
Що то значить,коли курка
Живе непорочно.
Що тодi вона не робить,
Що не роблять з нею,
I ,неначе Майкл Джексон,
Пiдмахнув матнею.
Здiйнялась аплодисментiв
Нечувана сила,
Аж у голови колгоспу
Пукнула кобила !
"Що за сила у мистецтва,-
дума гумориста,-
Надто ж як мистецтво справжнє,
Високе та чисте !"
К.Павляк, 1993
|
|
