Menu

Вік людини

Чотири зміни бачимо щороку.
Чотири їх і в смертного: весна,
Коли так легко, як вода потоку,
У душу ллється вся краса земна…

До грецької урни

Іще незаймана коханко рясту,
Пестунко тиші й забарних віків!
Ніхто з поетів казочку квітчасту
Розповісти так любо не зумів…

До кота пані Рейнольдс

Що, коте, відгуляв свою найкращу пору?
А скільки знищив ти для їжі та забав
Мишей і пацюків, і ласощів покрав?
Зелені зрізи мруж, зводь чуйні вушка вгору…

Родились смерком…

Родились смерком — вмерли на зорі;
Нам лиш темноти знані в цьому світі.
Як нам його побачити — котрі
У темряву вспадковану повиті?..

Я зник у вічних муках

Я зник у вічних муках нікчемності моєї,
Як той листок у хвилях, як блискавка між хмар…
Аби дали притулок під вічною землею,
Я зорям поклонявся, моливсь на сонця жар…

Сирвента

Люблю травневий світлий час
І ніжні квіти весняні,
Люблю, коли чарують нас
Пташині радісні пісні…

Моє серце в верховині

Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.

Кардинал і співець

О, як проречисто мене за гріх
Картає ваше звернення суворе!
Так ви читач куплетиків моїх?
Аж ось коли спіймались, монсеньйоре!…

Ми стоїмо на кручі

Ми стоїмо на кручі
Грудь в грудь і очі в очі,
Самі, удвох, тремтючи,
Без сліз, без зойків, без розмов:
Бо рух — і в прірву впадемо…

Зимовий світ

Напевно, хтось вночі повісивсь
I розв’язав лиху негоду.
Дме вітер, тарілки танцюють
На тій цирульні біля входу.
Де щастя в цей недобрий час?
Там, де немає з вами нас….

Леда й Лебідь

Миттєвий струс – й уже крильми нависнув
Над дівчиною, стегна пестить їй
Перетинками, шию дзьобом стиснув,
Упав грудьми на груди ледь живій.

Куди це зібрався ти?

“Куди це зібрався ти? – ратнику радник. –
Заграв блиск і грізно гуркочуть громи;
Там розум затьмарює смородом сміття,
Зринають примари з могильної тьми.”

Біфштекс-о-шампіньон

Під гуркіт океану,–
Мімі, згадай лишень,–
Як ми по Гранд Манану
Йшли в той осінній день;
Й дзвіночки сипонула
Під ноги нам земля
(За Греєм – Campanula Rotundifolia)….

Рима №1

Я знаю гімн, що, дивний і потужний,
Морок душі осяє, як проміння,
А ці рядки — його слабке відлуння,
Що прагне пересилити затіння….